Наталя мила посуд, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка витерла руки об рушник, підняла слухавку. -Алло, – скзала вона. -Алло, привіт, – сказав незнайомий жіночий голом. -Привіт…, – здивувалася Наталя. – Мене звуть Алла, я коханка твого чоловіка, – раптом почула вона в слухавці. – Я хочу зустрітися. – Навіщо? Розповісти як спиш із моїм чоловіком? Розповідатимеш яке у вас неземне кохання? – єхидно сказала Наталя. – Ні. Чекаю на тебе завтра о дванадцятій у Едельвейсі, знаєш, де це? – запитала Алла. – Розберуся! – відповіла жінка і закінчила виклик. Але Наталя навіть уявити не могла, навіщо хотіла зустрітися коханка її чоловіка
-Алло…
-Алло, привіт…
-Привіт…
Наталка слухала з подивом жіночий голос, що це не реклама і не якісь пройдисвіти, жінка зрозуміла відразу.
-Мене звуть Алла, я коханка твого чоловіка…
Наталка помовчала потім, ледве відкривши губи, запитала чого хоче коханка її чоловіка, її Андрія.
-Я хочу зустрітися.
-Навіщо? Розповісти як спиш із моїм чоловіком? Розповідатимеш мені яке у вас неземне кохання? Як він тебе любить, але наші діти чи я слаба, не дають йому з’єднатися з тобою молодою та красивою?
-Ні. Чекаю на тебе завтра о дванадцятій у Едельвейсі, знаєш, де це?
-Розберуся, як мені тебе впізнати? Я розумію, що ти найкрасивіша на світі, але все ж…
-Я побачу тебе і помахаю рукою.
-Добре.
Наталка стояла і дивилася у вікно.
Так, саме на це вона й чекала. Не так звичайно, але щоразу відкриваючи ноутбук чоловіка, дівчата дивилися фільми на ньому, вона переживала побачити там щось.
Це почалося півроку тому, як Андрія підвищили, жінки все відчувають, просто хтось відмахується від передчуття, а хтось, як Наталка, чекає у напрузі.
Наталка марно намагалася знайти на обличчі Андрія сліди провини або каяття, було просто видно, що чоловік втомився.
Повечеряли, побалакали, поцілував на ходу Наталку, пішов грати з дівчатками.
Все як завжди.
А може мені це все здалося чи не було ніякого дзвінка? Може я взагалі все вигадала! – думала Наталя.
Прийшло смс повідомлення: «Зустрінемося о дванадцятій», – було написано там.
Ні, не здалося.
Вночі Наталка спала погано, проводила Андрія, він відвозить дівчат у садок, чоловік помітив що вона похмура.
-Ти не занедужала, – стурбовано запитав.
-Ні, ні, просто … не виспалася, погано спала вночі.
– Відпочинь, поспи. Все бувай, ми поїхали.
Все як завжди.
Наталка почала бігати по квартирі, збираючись на зустрія. Нігті коротко пострижені коли востаннє була в салоні, навіть не згадає. Може зателефонувати до Лілі? Хоча що толку вона не встигне. Волосся зав’язане в хвостик, господи, у неї навіть туші немає.
Це не від того, що немає грошей, а тому, що вони нікуди не виходять, а вдень вона не фарбується.
Господи, ну звичайно вона виглядатиме погано, порівняно з коханкою чоловіка.
Коханку чоловіка Наталя уявляла з накаченими губами, нарощеними до чола віями, років двадцяти.
Зрозумівши, що програє у будь-якому випадку, Наталка одягла білу футболку джинси та кеди.
Так вона проходила останні кілька років.
Таксист підвіз прямо до входу, подякувала чоловікові і на ватяних ногах, з пережиттям в душі, вирушила всередину.
У кафе була напівтемрява, грала тиха музика, нечутно підійшла дівчина – офіціантка.
– Наталя?
– Таак.
– Пройдемо на вас чекають.
Наталя чекала на все що завгодно, тільки не це.
Її встала привітати чарівна дівчина, вона простягла руку, представилася.
Наталка дивилася ніби на себе, десь десять років тому, якраз тоді, коли вона була сповнена ідей і життя, яке вирувало в ній через край, коли вона познайомилася з Андрієм.
Через три роки вони одружилися, а ще за два роки народилася Вірочка, потім Оля.
Дівчина була одягнена в тому ж стилі, що так любила Наталя, колись.
Суворий брючний костюм, туфл,і сумка, непомітний макіяж та манікюр, волосся зібрано у високий хвостик.
Очима дівчина давно побіжно пробігла по Наталі, зробивши висновок точно на її користь.
– Сідай, що питимеш? Кава, чай?
– Дякую нічого не потрібно.
– Аліна принеси чай.
За кілька хвилин нечутно з’явилася дівчина, вона принесла чайник і чашки.
– Отже, ти здивована, що я тебе сюди запросила?
Наталка знизала плечима.
-Не приховую, мені вдалося пересилити себе, щоб подзвонити тобі, тому що я не знала як ти поведешся ти ж могла розповісти Андрію.
-Може я розповіла.
Дівчина похитала головою.
-Ні, інакше він не був би такий ніжний зі мною вранці, після того як відвіз ваших дівчаток до дитячого садка. Так, сьогодні він буде ввечері вчасно вдома, маю справи.
Наталка ледве стрималася, щоб не влаштувати сварку цій, зарозумілій… коханці.
-Навіщо ти мені це все кажеш?
-Я хочу забрати у тебе Андрія.
-А хіба ти ще не зробила цього?
Алла похитала головою.
-Ні, розумієш у чому справа, він не піде від тебе, тільки я прошу, не вигадуй що він любить тебе і це інтрижка, що він покається і ви знову разом житимете, ні. І не через дівчат ваших. Просто йому так зручно, його все влаштовує, від добра, добра не шукають, він має гарну коханку для ділових поїздок та відпочинку, для виходу у світ. Вдома на нього чекає затишна дружина яка розповість про домашні справи, поділиться які малюнки доньки намалювали.
А що ти так на мене дивишся?
Так, їжджу з твоїм чоловіком відпочивати, коли ти думаєш, що він у відрядженні.
Дорога моя відпочивати це не лише море.
Ми їздимо Європою, відвідали багато місць, до речі, всі подарунки, що він тобі привозить із відряджень, вибираю я.
Таак, а ти що думала? Ти думала, що у твого чоловіка такий витончений смак?
Так от потрібно зробити так, щоб ти пішла сама від нього, але не в образі, а скажеш, що розлюбила… Залиш його, а я буду поруч.
-Навіщо мені це робити?
-Не хочеш, так? Гордість не дає? Схвалюю. Ну що ж. Пропоную угоду.
Я оплачую всю школу для обох дівчаток за кордоном або тут не має значення, повністю з першого по останній клас.
А тобі дарую це кафе, воно моє.
Мені його подарували на двадцять років, кафе приносить дохід, тобі з дівчатками вистачить, може знайдеш чоловіка, а що? Ти будеш багата наречена.
Андрій не знає про це кафе і якщо ти не зовсім не розумна, то ти вхопишся за мою пропозицію.
-А якщо ні? Якщо я не розумна?
-Тоді ти залишишся ні з чим. Я завжди домагаюся свого.
Другий варіант розвитку подій, якраз той якщо ти відмовишся від моєї пропозиції.
Андрій так чи інакше буде зі мною, дівчаток він забере, звичайно вони поїдуть кудись за кордон, подалі з моїх очей.
Вибач, мені чужі діти не потрібні, я сама коли знадобиться, народжу йому дитину.
-Я подумаю, – ледве чутно вимовила Наталя.
– Молодець, люблю ділових людей.
-Скажи, а навіщо він тобі, Андрій?
– Хочу. Я завжди досягаю того, що мені хочеться, тим чи іншим шляхом.
– Де мені жити?
– Ах, так … Про це я не продумала.
Дай мені тиждень, і я знайду тобі квартиру.
-Я не піду на орендовану.
– Ні-ні, не хвилюйся я придумаю…
-Що ж ти, така продумана, а тут згаяла момент.
-Не хвилюйся, – процідила крізь зуби Алла. – Я своє слово тримаю.
– Невже Андрій вартує всього цього кафе, школа для дівчаток, квартира…
– Він більшого вартує.
– Ааа, Ну гаразд.
Наталка вийшла на вулицю, в голові роїлися думки, а може й справді погодитися на умови цієї Алли?…
– Наталю, ти щось з самого ранку якась дивна, – сказав Андрій, повернувшись додому.
– Рано ти сьогодні.
– Шеф розщедрився, ну чим займемося? Може, в парку з дівчатами погуляємо?
-Так, так, у парку … Мамо підемо в парк.
-Добре-добре.
Вони провели чудовий вечір. Наталя навіть знову повірила, що все добре.
Увечері на телефон їй почали приходити варіанти квартир, отже, не добре.
-Андрій уявляєш…
-Що таке?
-Я прочитала сьогодні в інтернеті, як коханка купувала у однієї жінки чоловіка.
-Хахаха, в селі?
-Ні, чому в селі, у місті. За кафе, квартиру та оплачену школу у будь-якій точці земної кулі, з першого по останній клас для двох дітей.
-Ось як. І що дружина? Відмовилася я вважаю, – Андрій засміявся.
– Дружина? Вона думає.
-Про що ж, Наталю? Що за нісенітниці, у сенсі вона думає?
-Що так тебе обурило, любий?
-Та абсурдність ситуації…
-Андрію … Я хотіла сказати.
-Так, – Андрій напружився і почервонів, – що ти хотіла сказати? – Він шумно зітхнув.
-Я виходжу на роботу.
-А як же дівчатка?
– Найми няню.
-Добре, як скажеш, – Андрій ніби скинув з плечей важкий тягар.
Через два дні на телефон Наталі надійшло гнівне смс: «Ти відхилила мою пропозицію?!»
«Так», – відповіла Наталка. – І хочу подякувати тобі за допомогу.
«Це не кінець», – написала Алла.
«Подивимося», – написала Наталка і вимкнула телефон.
Їй треба було подумати.
Він не зміниться, думала Наталка, Алла права, йому справді зручно, Наталя згадала, адже в Андрія була дівчина, вони разом жили навіть тиха і скромна.
Коли вони познайомилися, три роки він сидів на двох стільцях, коли Наталя дізналася про це, вирішила з ним порвати, але Андрій переконав Наталку, що з тією дівчиною його нічого не пов’язує.
Наталя була закохана і повірила … А треба було бігти. Хоча … Чому бігти, він прекрасний батько, хороша людина… а ось чоловік, двояке враження.
Наталя поки що не визначилася, але перебувати в одному ліжку з чоловіком вона не може.
Придумала, що на огляді їй порекомндували утриматися від близькості.
Андрій з покірністю погодився, цікаво надовго його вистачить?
Через місяць вирішила дати йому ще один шанс, сама себе переконала, що він змінився.
Через два місяці прийшло смс на месенджер, щасливо усміхнений Андрій в обіймах Алли, свіже фото, сумнівів немає.
Подзвонила на телефон чоловіка, спочатку не брав слухавку, потім скинув, написав смс, що на нараді.
Ну що ж, вона спробувала, отже, не в цьому житті…
Наталя була ласкава як ніколи, Андрій радий, помирився з Аллою, з Наталкою все добре, влаштувалася кудись працювати, адміністратор в салон краси, ходить така вся весела, Андрій видихнув.
Іноді Наталя питала про роботу, раніше ніколи не цікавилася, хоча на роботі й познайомилися, вона була непоганим фахівцем, проте тепер гарна мама.
Андрій ділиться з Наталкою своїми ідеями все одно нічого не зрозуміє, все забула за час декрету…
-Ти щось сумний, милий?
-Так конкуренти, тиснуть. Треба виграти у них.
-А якщо не виграєш?
А якщо не виграю, то буде не дуже добре. Краще не думати про це, Наталю.
Він глянув на дружину. Манікюр, коли встигла лише? Ах, так, вона ж у салоні працює, тьху ти забув зовсім. Закрутився з цими конкурентами ну їх … Навіть Алла дутися почала.
Ну нічого, зараз все налагодиться, Алла поряд, Наталка ні про що не здогадується, набридне Алла, а вона набридне, то вже не раз було, знайде іншу…
Життя вдалось.
Андрій нахабнів з кожним роком, раніше тихенько погулював, а тепер відкрито гуляє, коли Наталя йому розповіла про чоловіка, якого хотіла викупити коханка, Андрій напружився, Алла така, ефектна жінка, донька багатенького батька. Так що цілком могло виявитися, що це Алла, але пронесло.
– Жінки вони взагалі дивні, – думає Андрій. – Ну займайся ти своїм прямим призначенням, народжуй дітей, виховуй, догоджай чоловіку, ось як Наталка його, ну влаштуйся кудись на роботу, щоб було куди фарбуватися, балакати з кимось, так ні, намагаються переплюнути чоловіків, смішні.
Ось із конкурентами розбереться і все, вважай отримав великий куш, на кілька років роботою забезпечений, роботою і великим прибутком, він, Андрій впевнений у тому, що він переможе.
До того ж трохи схитрував, знайшов контакт із однією дівчиною, працює на куонкурентів та зливає інформацію, йому, Андрію.
Ну і хто тут найрозумніший?
Наталя ж у цей час старанно передавала хибну інформацію одній милій дівчинці.
Чоловік Натілі, Андрій, закрутив дівчині голову, підкупив чимось, хоча зрозуміло чим, та така загадкова ходить, напевно цей наобіцяв із трьох коробів…
-Світлано, а що він тобі пообіцяв?
-Хто?
– Мій чоловік звичайно, він же наш конкурент, він просто не знає що я тут працюю, такий важливий, думає що весь світ танцює біля його ніг, він дізнається всю інформацію через тебе, увечері ділиться зі мною, смішно, правда ж?
-Я… Я не … Я не розумію, Наталя Сергіївна …
-Та все ти чудово розумієш, а якщо думаєш що він виконає все, що наобіцяв, не вір. Від мене не піде, це раз, у нього є коханка, це два.
Андрій програв по всіх сторонах.
Виграли конкуренти, від нього пішла Наталя, покинула Алла, типу набридло, сім’ю хоче, навіть Світлана, що все покірно виконувала, теж голівку задерла, ну нічого він їм усім ще покаже…
КІНЕЦЬ.