Євгенія пам’ятала свою бабусю як добру та усміхнену жінку, якій доводилося терпіти різкий тон голосу дідуся та постійні заборони на ті чи інші звичайні речі. Її дідусь старанно працював, ходив постійно пішки, незалежно від погоди – і це позначилося на його здоров’ї.

Зрештою, лікарі порекомендували йому полікуватися в санаторії, і він погодився поїхати. Бабуся була у нестямі від радості при думці про два тижні тиші та спокою, поки її чоловік був у від’їзді.

Вона пекла пироги і проводила час із подругами на лавці.

Проте за два дні до запланованого повернення вона отримала листа від свого чоловіка, в якому говорилося, що він іде від неї до іншої жінки — на ім’я Лариса.

Замість того, щоб засмутитися, бабуся опустилася на коліна і подякувала Богу за дар прожити решту свого життя у мирі та спокої.

Вона запакувала речі свого чоловіка і прибрала з дому всі нагадування про нього. Вона навіть купила нові шпалери, фіранки та посуд, викинувши всі старі та поламані предмети.

Після від’їзду чоловіка подруги бабусі стали частіше відвідувати її, і вона із задоволенням частувала їх своїми смачними пирогами.

Вона тепер здавалася на кілька років молодшою, і деякі чоловіки навіть пропонували їй розпочати стосунки, але вона відмовилася і вирішила зосередитися на своїх дітях та онуках.

В цілому, бабуся була щаслива звільнитися від свого нещасливого шлюбу і сподівалася прожити залишок свого життя для себе та на втіху.

КІНЕЦЬ.