Куди не подивишся зараз, всюди людський бі ль і смуток. Їхав сьогодні на навчання.

Жінка, що сиділа поряд зі мною в автобусі, nлакала. Не знаю, що в неї трапилося, але, швид ше за все, щось серйозне.

Одягнена вона була у все чорне. Вся її згорблена постать виражала смуток.

І коли я дивився на неї, мені здавалося, що її фігура відображення всього нашого суспільства.

Всюди, куди не глянеш, сумні обличчя.

Ну, це і зрозуміло, чому тут радіти? Весь світ нині тоне у якомусь хаосі. І я ходив весь день сьогодні, робив звичайні справи, але якось автоматично, без мотивації. Думки були зайняті зовсім іншим…

ки одного разу не заблукав до церкви.

Все своє життя був невіруючим, а тут чомусь не зміг пройти повз. І там на мене опустився якийсь спокій. Мені здається, всесвіт сам привів мене до джерела всіх відповідей на мої запитання.

Тепер церква для мене є місцем сили, де я відновлюю свій душевний ресурс.

Я навіть купив Біблію і саме там знайшов те, що шукав. Людям варто бути добрішими один до одного!

КІНЕЦЬ.