Зі мною трапилась одна історія, яку я досі не можу забути. Коли мені було двадцять п’ять років я познайомився з Оленою, вона була молодша від мене на чотири роки. Ми зустрічались два роки і я їй запропонував вийти за мене заміж і вона одразу погодилась.

Ми були щасливими разом, у нас були спільні інтереси. Ми любили подорожі і читати детективи.

Ми планували спільні поїздки за кордон, мріяли про дитину і хотіли у майбутньому придбати власну квартиру.

Мій батько покинув мою матір одразу після мого народження. Я ніколи з ним не бачився. Олену також виховувала тільки мати. Її батько телефонував до неї тільки раз у рік, щоб привітати з днем народження. Жив він в іншому місті, тому вони не бачились.

Батька нареченої я ніколи не бачив, а її матір була приємною та доброю жінкою.

На весілля ми запросили родичів та друзів. Олена покликала свого батька.

Ми вирішили зробити невелике весілля, а після святкування ми мали поїхати у медовий місяць.

Ми уже не могли дочекатись коли уже станемо офіційно чоловіком та дружиною.

Ось настав довгоочікуваний день. Я одягнув костюм, а моя майбутня дружина була у шикарній сукні. Вона виглядала наче королева. Я був дуже щасливим.

Коли до РАГСу зайшов батько Олени моя мати зблідла і почала втрачати свідомість. Я одразу побіг до неї і почав приводити її до тями. Тим часом Володимир Іванович пильно дивився на мою матір, він теж зблід.

Коли мати прийшла до тями, то сказала мені, що батько моє нареченої є і моїм батьком теж.

Я був шокованuй і усі присутні теж.

Я перепитав матір чи вона впевнена, я сподівався, що вона помилась. Але вона сказала, що впевнена в опустила очі.

У цей момент моє життя робилось на дві частини: щасливе життя з нареченою до весілля і самотність та зруйновані плани на майбутнє.

Весілля ми відмінили. Усі наші друзі та рідні співчували нам. Ми з Оленою розійшлись і зараз не спілкуємось. Ми ще й досі не можемо оговтатись від пережитого.

КІНЕЦЬ.