Після одруження ми вирішили жити окремо. Згодом придбали власну квартиру, і все в нас було налагоджено. Діти наші виросли і тепер мешкають окремо зі своїми сім’ями, а ми, залишившись удвох, вирішили забрати свекруху.

Останнім часом вона почала часто скаржитися, що їй дуже самотньо однією вечорами у її великій квартирі. У мене з нею ніколи особливо не було конфліктів, тому я, безперечно, погодилася на спільне з нею проживання.

Спочатку все було гаразд. Ми обидві одразу якось розділили між собою всі обов’язки по дому, і ніхто нікого не намагався змусити виконувати її роботу. Взаємоповага та взаєморозуміння, як мені тоді здавалося, стали на чолі наших стосунків.

Завдяки такому поділу домашньої праці, у мене з’явилася можливість приділяти щовечора трохи часу на своє хобі. Я змогла потихеньку повернутися до шиття на замовлення. Нехай воно приносить не так багато грошей, як хотілося б, але все одно хороша підмога до нашого сімейного бюджету.

У розумінні та спокої ми прожили кілька років. За цей період я набрала невелику базу клієнтів, які забезпечували мене постійною наявністю замовлень. Для свекрухи я теж пошила кілька речей, які вона із задоволенням носить і зараз. Але останнім часом я почала помічати, що вона почала ухилятися від своїх обов’язків. Причому не відкрито, а надто завуальовано.

Я то, повертаючись увечері додому, планую обсяг роботи з огляду на час, який я витрачу на виконання домашніх обов’язків. А свекруха, обіцяючи все своє зробити, просто підставляє мене.

Мені не важко, але ж я даю людям обіцянку виконати замовлення до певного терміну. А тут виходить, що я не можу встигнути зробити його. Поки я розправлюся з усіма недоробками свекрухи, проходить більшість часу, призначений на додаткову роботу.

Ось і виходить, що я не виконую своїх зобов’язань перед замовницями внаслідок виконання зобов’язань перед домашніми. Зі свекрухою я кілька разів акуратно починала розмову з цього приводу. Але вона лише мило посміхається і стверджує, що намагається все встигати робити. Моя спроба звільнити її від цих турбот, викликала у мами мого чоловіка негативну реакцію та образу на мене.

Мені стало ніяково. Я відчула себе так, наче іграшку забираю у дитини. Вона ходила тиждень, ображаючись на мене. Постійно скаржилася чоловіку, що її утискаю. Він же, своєю чергою, здивованим поглядом дивився на мене, ніби кажучи: чого це раптом вирішила робити всю роботу за неї?

Можна було б, звичайно, пояснювати, але це просто стало б системою. Та й значущості такої немає у цій ситуації. Але свекруха знову береться за своє. Вона прикидається хворою та нещасною, але потім раптом дивом одужує і все з нею добре.

Я вже не сподіваюся на неї і розраховую тільки на себе. Як наслідок, впала моя продуктивність у шитті, і деякі клієнти відмовилися від моїх послуг. Побачивши, що клієнтів поменшало, вона починає знову все встигати робити і нічого не забувати.

Якесь замкнене коло. Чи може вона, таким чином, намагається привернути до себе увагу? Так вона їм не обділена. Ми кожні вихідні разом гуляємо та багато часу проводимо у спілкуванні. Тепер, коли вона знову все робить, я думаю про набір додаткових клієнтів. А раптом вона знову розпочне свою гру?

КІНЕЦЬ.