Марина та Іван були разом шість років. Вони познайомилися, будучи ще студентами і самі разом побудували своє життя. Після закінчення технікуму вони обоє влаштувалися на роботу, почали винаймати миленьку квартиру і жити разом.

Марина мріяла про весілля та дітей, але Іван постійно нагадував їй, що їм потрібно спочатку самим стати на ноги. Незважаючи на фінансові труднощі, вони рідко сварилися і Марина щиро любила Івана.

Вони разом будували плани на майбутнє і невдовзі вирішили узаконити свої стосунки. Коли Іван влаштувався на підробіток, щоб нагромадити на весілля, Марині тиждень довелося сидіти вдома одній.

Вона була у нестямі від радості, коли чоловік повернувся додому. Вони планували скромне весілля, але хотіли вирушити у двотижневий медовий місяць. Вони також не поспішали подавати заяву до РАГСу.

Хоча їм подобалося проводити час разом, заробітки Івана почали займати більшу частину його часу. Марина пишалася його рішучістю, а він запевняв її, що це тимчасово.

Згодом їхні батьки почали запитувати, коли вони одружаться, нарешті, і в них з’являться онуки. Почався передвесільний клопіт, і Марина була зайнята підготовкою до весілля, а Іван копив гроші на майбутнє.

За два тижні до весілля Марина знайшла службовий телефон Івана та виявила, що він уже більше року веде подвійне життя з іншою жінкою. Дівчина була спу стошена.

Коли Іван повернувся додому, обидві жінки мовчали, а потім Марина почала кричати та збирати його речі. Хлопець спробував виправдатися та вибачитися, але зізнався, що жив з іншою жінкою, і пообіцяв кинути її. Марина не змогла пробачити Івана після такої зради, але їй не вистачило сміл ивості взяти та змінити все.

Їй довелося знову навчитися радіти життю, проживши шість років заміжньою жінкою. Незважаючи на розбите серце, Марина зрештою пішла від чоловіка. Нещодавно вона вийшла заміж і чекає на дитину. Іван же так і не створив своєї сім’ї і зовні дуже постарів за кілька років.

КІНЕЦЬ.