Мені соромно за свого чоловіка перед батьками. Заміж вийшла за свого однокласника. Так сталося, що майже все весілля оплачував мій батько. А батьки нареченого не змогли виділити достатньо грошей. Хоча обговорювали, що робитимемо порівну. Але мене турбує, що сталося потім. Я з багатої родини. У мене свій дім, навчаюсь в університеті на заочному та виховую дочку від першого шлюбу.

Так вийшло, що через місяць після весілля я відразу дізналася, що чекаю дитину. Начебто розумію, що це велике щастя, але поки що не можу відчувати жодних емоцій. Першу свою дівчинку я так хотіла, так її обожнюю, тому що любила її батька найсильніше на світі. Але якось не склалося, проблем було багато.

Два роки я була одна і ось вийшла заміж. Мій батько завжди допомагає нам грошима. Чоловік нинішній мій уже звик до цього. Зараз він по вуха у боргах. Він моєму батькові лише понад 9 тисяч доларів винен, плюс ще зайняв у моєї мами грошей на ремонт машини.

Чоловікові, як і мені, 25 років. Він працює на СТО. Мій батько навіть допоміг закупити обладнання, аби чоловік міг забезпечувати сім’ю. Але все так і виходить, що чоловікові не виходить бути повністю незалежним від мого тата. А батьки чоловіка взагалі не допомагають.

Прикро мені. Виходить, посадила ще й чоловіка на шию до свого батька. Хотіла б навіть розлучитися, але чекаю другого малюка. Що ж робити? Вже мільйон разів лаялися через гроші з чоловіком. Що мене найбільше дратує, що він постійно бере гроші як належне у моїх батьків. Деколи навіть без мого відома, а потім вони мені висловлюють.

Чоловіка свого я не люблю. Була якась закоханість, коли він доглядав мене, виконував усі мої забаганки. А він наші весільні гроші навіть усе витратив, від них нічого не залишилося. Як бути у цій ситуації? Зовсім заплуталася. Розумію, що буде питання, чому поспішила заміж.

Вийшла заміж, бо дитині потрібний батько. Я довго не хотіла нікого бачити поряд із собою. Батько моєї першої дитини взагалі ніяким чином не допомагав мені піднімати малюка і досі нічого від нього не дочекаєшся. А теперішній чоловік просто мене спочатку балував квітами, їздили, куди мені заманеться. Потім, не подавши заяви до РАГСу, він уже кільця купив, а наступного дня мене до РАГСу потягнув.

Вся проблема в тому, що я зараз чекаю на другу дитину. Маю вже майже три місяці термін. Якщо я зараз розлучуся, то доведеться знову сидіти на шиї батьків, бо я ще вчуся, мені ще рік лишився. Я вийшла заміж не за того, кого люблю, а хто мене любить.

Я бачу, як мій нинішній чоловік мене любить. Він не шкодує на мене грошей, виконує мої забаганки. Але засмучує мене те, що всі гроші він так легко спускає. Адже навіть я його не прошу, а потім з’ясовується, що в нього грошей ні копійки, і ще в мене мої заначки просить. А потім доводиться мені у свого батька просити. Так соромно.

Я й так звикла жити сама. Два роки проживши однією мені дуже важко звикнути до думки, що зі мною ще хтось живе і спить в одному ліжку. Батьки ніби мене розуміють, але тепер не можуть мені нічого порадити. Батько живе з мачухою, а та його обробляє, щоб він нам дочкам взагалі не допомагав грошима.

Батько спочатку підтримав моє бажання про розлучення, а потім після розмови з мачухою, він мені сказав: «Вирішай свої проблеми сама. Я лізти не буду. Що хочеш, те й роби. Але як ти будеш із двома дітьми потім? Будеш іншого шукати?». І в мене вийшла безвихідна ситуація. Розлучуся з чоловіком, і будуть постійні закиди, що тепер залишилася ще одна і з двома дітьми. А терпіти, сил більше нема.

КІНЕЦЬ.