Одного вечора до мене подзвонила моя мама, її голос тремтів, вона плакала та намагалася пояснити в чому проблема. Я з дружиною відразу зрозуміли, що потрібно їхати до неї, що ми й зробили.

Мама була настільки знервована, що не заспокоїлась поки ми не дали їй заспокійливе.

Мамі вже скоро сімдесят років. Все своє життя вона присвятила дітям, спочатку коли ми були ще маленькі вона навчалась на вчительку, а потім після закінчення навчання пішла працювати вчителькою, діти у школі її дуже любили та йшли з задоволенням до неї на заняття.

Мій тато помер п’ять років тому.

Я після закінчення школи вступ до університету і з’їхав від батьків і від тоді не проживаю з ними у квартирі. Але я ще маю молодшу сестру, вона жила з ними.

Ми з мамою поговорили й вона розповіла, що сталося та чому вона почала плакати.

Отож моя сестра вирішила, що квартира батьків має бути тільки її, бо вона живе з мамою.

Вона це аргументує тим, що вона “доглядає” маму.

Вона довела свою ж маму до нервового зриву. Ось як виглядає її догляд за нею. Але якщо по правді, то мама не має потреби в догляді.

Вона сама про себе добре піклується.

Вона отримує гарну пенсію та іноді бере учнів для додаткових занять вдома, зважаючи які зараз ціни на репетиторів з математики то варто зауважити, що і без пенсії вона б добре жила.

Тим більше я знаю, що мама завжди допомагає моїй сестрі, оскільки її чоловік покинув ще коли вона була вагітна.

Мама дуже рада онукові та купує йому все що він хоче. Тому ще можна посперечатися хто кого доглядає.

За декілька днів до цієї ситуації мамі стало не добре, навіть швидка приїжджала.

Їй поміряли тиск, температуру, дали ліки й поїхали. Після цього мама склала заповіт, вона хотіла бути готовою до будь-яких подій.

Але заповіт побачила Олена (сестра).

Через, що і сталась ця сварка. Вона хоче, щоб мамина квартира була тільки її. Такого мамі наговорила аж у мене душа болить, не те що у мами.

“Квартира має бути тільки моя. Я тобі у всьому допомагаю. Якщо буде інакше ти залишишся сама в цій же квартирі.”

Побачивши, що мамі це не подобається і вона плаче, Олена наче нічого не сталося зібралась та пішла до своєї подруги, вона думала, що мама так швидше заспокоїться.

Я з дружиною підтримав маму, вона заспокоїлась. Сестра повернулась додому ще коли ми були у мами, тому я вирішив не відтягувати й поговорити з нею. Ми вийшли у під’їзд аби мама не чула нашої розмови і я її попередив.

“Якщо ще раз буде така ситуація і мама в сльозах зателефонує до мене ти більше не житимеш з нею і будеш сама себе і дитину забезпечувати”. Дуже надіюсь, що більше таких ситуацій не буде.

КІНЕЦЬ.