Перед святом я за традицією вирішила зробити генеральне прибирання у своїй квартирі. Я зібрала у відро засоби для чищення і почала прибирати кожен куточок.

Під час прибирання я натрапила на цікаву записну книжку на столі мого чоловіка. Оскільки я знала, де і чому бути, мій чоловік не заперечував, щоб я наводила лад і на його робочому місці. Я відкрила записну книжку, щоб перевірити, чи вона порожня, щоб я могла вирішити, куди її покласти.

Однак те, що я виявила всередині, було досить вражаючим. Кожне побачення та кожна копійка, витрачена на мою дочку Арину, були записані в найдрібніших деталях.

Ми зі Степаном одружилися 4 роки тому, і я вже мала 6-річну доньку від мого попереднього шлюбу. Він запевнив мене, що це не проблема, і він прийме мою дочку як рідну.

Через два роки після нашого шлюбу я заваrітніла і пішла у декретну відпустку. Степан взяв на себе повну відповідальність за забезпечення нашої родини та не шкодував коштів на дітей.

Тепер, побачивши цей записник, я вирішила поговорити про це зі Степаном. Він спокійно пояснив, що це справді витрати на Арину, і оскільки вона не була його рідною дитиною, то я маю нести відповідальність за ці рахунки.

Більше того, він запропонував, мовляв, якщо я не можу повернути йому ці гроші, то можу подати позов на аліменти від мого колишнього чоловіка.

Я була вражена його дріб’язковістю. У якомусь сенсі він мав рацію, але чому він не обговорив це зі мною, перш ніж приймати такі рішення та відстежувати всі витрати?

Я все ще любила Степана і не хотіла розлу чення, але після цього ми віддалилися один від одного. Я вирішила записатися на прийом до сімейного nсихолога, щоб він допоміг мені поглянути на ситуацію по-новому. Сподіваюся, допоможе…

КІНЕЦЬ.