Наталя валялася в ліжку, вставати не хотілося. Сергій уже пішов на роботу.

Вона повільно обходила шикарну квартиру свого хлопця. Більше ста квадратних метрів, лоджія схожа на терасу! Ванна сяє. Її навіть деколи дивував такий порядок в квартирі.

Наталя щасливо заплющила очі. Пора їй сюди переїжджати. Вона причепурилася, взяла сумку і побігла на роботу. Двері зачинила.

-Пора б йому зробити для мене дублікат ключів, – подумала вона. – Потрібна серйозна розмова.

Сергій – забезпечений чоловік, правда, розлучений. Наталя не розуміла, як це колишня дружина пішла від нього, але Сергій стверджував, що саме дружина наполягла на розлученні.

Він всього добився сам і дуже пишався цим.

-Із грязі в князі, – постійно говорив він і вдоволено посміхався.

Наталі здавалося, що вона закохана, адже Сергій був щедрий, чарівний, надійний. І ні в чому їй не відмовляв. Але Наталя була налаштована на шлюб і тому вела себе досить скромно, навіть іноді відмовлялася від подарунків, але потім, звичайно, приймала.

Весь день на роботі вона думала про те, як потрібно поговорити з ним. Вони разом вже майже рік. Прийшов час для одруження, а не залишатися у нього тільки іноді.

Її в першу чергу приваблювала квартира. А хто б відмовився? Меркантильною вона себе не вважала, адже чоловік і повинен добре заробляти. Сім’я, потім діти. Все для них, так же? Ну і себе, звичайно, не забувати, а то знайде на стороні кого-небудь. Логічно?

Нав’язуватися Наталі не хотілося. Хоча Сергій досить по її мірками на неї витратився, ніби натякаючи на серйозність відносин. Увечері поїхали в ресторан. Наталя постаралася – виглядала шикарно і скромно одночасно. Після другого келиха ігристого вона зважилася.

-Сергію, я налаштована рішуче. Давай жити разом?

Сергій поблажливо посміхнувся і спокійно відповів:

-Але навіщо поспішати? Ти ж знаєш, я підходжу до всього зважено.

-Ти проти?

-Ні, не в цьому справа. Якщо ти хочеш заміж, то давай спробуємо, переїжджай до мене, а там подивимося.

Наталя розгубилася від таких слів. Це що тест? Але з іншого боку – не їй боятися побуту. Вона була впевнена в собі на цей рахунок. Але замовкла, задумалась.

-Давай доїдай, ти чого притихла, та поїхали, пізно вже.

Наталя зробила вигляд, що все добре, хоча насправді їй раптом стало неприємно. Неначе тривожний дзвіночок пролунав, але вона відмахнулася від нього.

Вони доїли і поїхали до нього. Ще вчора домовилися, що Наталя залишиться ночувати. Вона стояла у ванній розгублена – їхати чи залишитися, настрій був не дуже.

Сергій покликав її і мовчки крутнув ключі на пальці. А потім дав їх Наталі.

-Завтра після роботи з’їздимо за твоїми речами.

“Погодився! Чудеса!” – ніяк не могла повірити вона. “Ось таким і буває щастя”, – думала вона, засинаючи.

-За наше спільне життя! – Сергій підняв келих. Речі перевезли. Мати Наталі не розділяла захоплення дочки. Сергій був їй не зрозумілий.

Наталя старалася. Прийшла раніше з роботи, приготувала вечерю. Подзвонила матері, запитала рецепти і тепер сиділа горда за столом в передчутті його приходу.

Прийшов Сергій. Вечерею він залишився незадоволений. Риба суха, картопля несмачна. І взагалі, майонез він не їсть. І багато чого ще не їсть.

-Ось тобі список домашніх справ, кохана, – сказав він суворим тоном.

Наталя намагалася посміхнутися, але той сидів з незадоволеним виглядом. Їй стало прикро. Вона відчула себе хатньою робітницею. І як у воду дивилася.

З’ясувалося, що він не переносить навіть найменшого безладу, аж до того, що речі не можна переставляти. Чисту сорочку кожен день. Страви на другий день ніколи не їсть. Наталя не уявляла, як все це можна виконати. Вона ж працює!

Коли вона розповіла матері про його вимоги, та ахнула:

-Невже він це сам раніше все робив?

-Він гроші має, тому наймає хатню робітницю. Але, по-перше, я сподобатися йому хочу, а по-друге вона дивиться на мене якось не так. А по-третє, що я тоді за дружина буду, якщо не готуватиму?

-Та все ж мені тебе шкода, ти вже його боїшся, доню.

-Мамо, ти ж сама раніше говорила, що чоловіка треба в усьому слухатися. Ти з батьком ніколи не сперечаєшся, намагалася йому догодити. Я теж буду так.

-У твого батька немає таких вимог. А цей Сергій мені не сподобався.

-Добре, мамо. Все буде добре у нас. Ось побачиш. Одружимося і все.

Наталя тепер шалено втомлювалася і не могла розслабитися. Вранці – сніданок, ввечері – смачна вечеря, яку треба продумати заздалегідь, тому що час обмежений.

Потім прибирання кухні, посуд треба весь вимити, щоб ні крихточки ніде. Потім попрасувати його і свій одяг треба, а ще Наталя намагалася не кидати заняття спортом. Сергій багато разів говорив, що не любить повненьких дівчат. Треба було відповідати вимогам. Виходило важко.

Найчастіше з їжі виходило зовсім не те, що хотів Сергій. Іноді пізно ввечері вона закривалася у ванній і плакала, бо йому все було не так. То сорочки м’яті, то їжа несмачна, то дзеркало не протерла. Через місяць такого життя Наталя все-таки не витримала.

-Сергій, ти мене вибач, звичайно. Але я ж не в прибиральниці до тебе найнялася. Я працюю, намагаюся добре виглядати, але при цьому мені ще треба переробити купу справ. А потім ти ще дивуєшся, що я не завжди хочу близькості з тобою.

-Але ти ж цього сама хотіла. Якщо я живу з жінкою, то не повинен навіть думати про прасування, прання, все повинно бути готове. У моєму розумінні це вірно.

-Але я не встигаю, а якщо залишу роботу, то потім не зможу знайти нормальну.

-Це правильно. Жінка, сидячи вдома, стає ледача. З нею елементарно нема про що поговорити. З’являється лінь, байдужість до багатьох речей. Сон до обіду. Я люблю, коли людина розвивається. Коли прагне до кращого життя. Тому я не наполягаю на тому, щоб ти залишала роботу.

-Мені здається, ти просто використовуєш мене. Робиш так, як тобі зручно. А на те, що подобається мені, тобі все одно. Пан і служниця.

-Та ну! Невже тобі так важко підтримувати чистоту в квартирі і готувати вечерю, яку б ти і сама із задоволенням їла? Що в твоєму розумінні повинна робити жінка? Днями бігати по магазинах і викладати фотки в інтернет? Базікати з подружками і біля дзеркала крутитися?

-А чому б і ні, на те вона і молодість. Прийде час каструль і сковорідок, а поки я хочу жити і для себе. Тобі здається це нісенітницею, але мені дійсно складно догодити тобі. Зовсім не цінуєш моїх старань. Не знаю, яка жінка може тебе влаштувати.

-Мені потрібна серйозна, мудра супутниця, і хороша господиня, і вміла, сама розумієш де. От і все.

-Яка буде мовчати у відповідь на твої претензії, вірно?

-Не мовчати, а намагатися виправитися.

І тут терпіння Наталі скінчилося. І любові, як і не було. Вона збирала речі, а Сергій стояв і, як їй здавалося, посміхався…