Я помітила, що моя дочка не поступається місцем в загальному транспорті. Я була дуже здивована, адже навіть я коли бачу, що є старенькі люди або з дітьми поступаюсь їм місцем.

Моя Яна зовсім інакша. Ніяк не можу зрозуміти чому вона спокійно сидить в транспорті коли біля поруч з нею стоїть хто у похилому віці. Я ж її не такою виховувала, чому вона така стала.

Я виховувала її сама і завжди намагалась давати їй хороший приклад і правильно виховувати, але напевно я щось упустила.

Вчора ми разом поверталися додому і я не витримала та запитала чи не соромно їй, адже я стояла, а вона сиділа і поряд з нами також були люди у віці, які значно старші за мене, вже нічого не говорячи за доньку.

Але її відповідь мене приголомшила. Вона сказала, що не соромно й абсолютно нормально.
Як виявилось після декількох випадків, що сталися з нею, вона не поступається місцем і саме через це змінила свою думку.

Спершу їхавши, в електричці над нею стояла жінка з великим животом. Яна вирішила, що жінка вагітна і їй важко стояти тому поступилась місцем, і жінка не відмовилась та сіла.

Але вже через пів години вона зустріла її у кафе, і побачила, що ця жінка їсть багато швидкої їжі та випиває спиртні напої.

Наступний випадок це коли дочка поступилась місцем для старенького дідуся. А потім Яна побачила як цей дідусь бігає між рядами базару, наче він молодий.

Хоча тоді коли вона поступилась місцем дідусю вона їхала з гіпсом на руці. Тобто цьому вже, як відомо, досить енергійному дідусю не було соромно, що дівчина з гіпсом на руці стояла, адже її міг будь-хто штовхнути й не відомо як би це закінчилось.

Після цих випадків Яна не поступається місцем у загальному транспорті й нехай люди які поруч думають, що завгодно.
Напевно частина правди у її словах є, але особисто я так би не змогла вчинити. Навіть не можу сказати чи переконувати її в іншому, чи ні.

КІНЕЦЬ.