Я втомилася від чоловіка, але не можу дозволити собі окремо жити. Коли я виходила заміж, мій чоловік казав: «Моя дружина не працюватиме!». Живемо вже 30 років, але я так втомилася. Я працюю усі ці роки, лише два декрети просиділа вдома.

У мене свій будинок, город, було і господарство, приготування їжі, прання, збирання. Ніколи в мене не було помічників.

Ми ніколи не ходили просто так повечеряти в кафе, а на відпочинку на морі я мала готувати, мити посуд, прати.

Чоловік ніколи не брав участі, як він вважає, у жіночих справах.

Ви, напевно, зараз подумаєте, що я дурна і скажете, що треба було домовлятися і вирішувати до весілля. Але це зараз всі розумні, а тоді я дівчисько 19 років. Кохання без жодного розрахунку, вийшла заміж, є де жити, от і добре. Чоловік то працював, то ні. То на себе, то на дядька.

Як я могла залишатися на одній тільки роботі по дому? Якщо чоловік ненадійний! Я тягла всю родину. Зараз, коли діти виросли, а чоловік також працює, то ні, я не молодію.

А у мене і важка робота, і вдома приготуй, забери. Я намагаюся виростити на городі ягоди та овочі. Я їду на ринок, продаю. А це також праця.

А чоловік спокійно може провести цілий день за комп’ютером чи біля телевізора. Він не має справ.

Я спокійна людина, але що з ним лаятись? Раніше говорила, то сказав, що мені тільки гроші потрібні. Мене останнім часом часто відвідують думки від нього піти.

Ось одній мені хіба багато треба? Я б навіть не варила. Бутерброд та йогурт і я була б сита. Я б собі прогодувала.

Ходила б на одну роботу та у вихідні просто відпочивала. Але куди піти? На орендовану квартиру? Її не потягну.

КІНЕЦЬ.