Чотири роки тому мій син одружився, і хоча я не схвалювала його вибір, але вирішила не втручатися у його рішення. Цього року я відвідала їх у перший святвечір, але була розчарована відсутністю їжі та недовареною пшеницею на столі.

Традиційно мало бути дванадцять страв, але на столі майже нічого не було. Моїй невістці 26 років.

Хоча можна було б зви нуватити її в недосвідченості, але її лінь незаперечна. Вона замовила суші на святкування, що мене остаточно приголомшило.

Моя невістка красива, і саме це привабило мого сина. Однак вона, здається, завжди втомлюється, постійно скаржиться і уникає щось робити вдома.

Свого часу мене привели в будинок суворої свекрухи, де про лінощі не могло бути й мови. Ми з чоловіком справлялися з усім самі, навіть коли наші діти виросли та пішли з рідного дому.

Батьки моєї невістки — домогосподарка та водій автобуса, і в їхній квартирі завжди панував безлад. Я одразу зрозуміла, що моя невістка була продуктом свого оточення, оскільки вона ніколи не працювала і навіть не вчиться.

Мій син працює з ранку до ночі, приходить додому змучений, а вона навіть вечерю не готує.

Я не розумію, чому він терпить її поведінку. Під час візиту до їхнього будинку я виявила, що навколо — смітник. Моя невістка лежала на дивані зі своїм телефоном, а мій син готував на кухні.

На другий вечір я запросила їх до себе і приготував бенкет із дванадцяти страв. Моєму синові все сподобалося, і я сподіваюся, що моя невістка навчиться бути гарною домогосподаркою.

Я турбуюся про сина та онука, які живуть без справжньої господинею. Однак я не впевнена, що зможу щось зробити, щоб змінити ситуацію.

КІНЕЦЬ.