Вийшла заміж за давно розлученого чоловіка. У нього від першого шлюбу лишився син. Свекруха в тій дитині просто розчиняється. Йому можна все, він найкращий. Вона розповідає про нього всім друзям, сусідам та родичам. Дарує подарунки, хлопчику до речі 12 років.

Навесні у нас із чоловіком народилася донька. Бажана та запланована (з колишньою дружиною у нього був шлюб через появу дитини). Їй було 18 років, а йому 19. На 8-му місяці було весілля.

Свекруха надіслала мені смс до пологового будинку з привітаннями і замовкла (я їй відповіла, подякувала). Через тиждень після виписки свекруха через далеких родичів передала подарунок онучці – упаковку памперсів. Я подякувала, запросила до гостей. Тиша. У 1,5 місяці доньці.

Ми з чоловіком самі, без запрошення, поїхали до свекрухи показати онучку. Вона байдуже глянула, і перевела розмову на погану поведінку сина чоловіка від першого шлюбу.

У три місяці вона таки приїхала до нас у гості. Ні, ми живемо не в різних містах, а всього за чотири кілометри одне від одного. Вона знову байдуже подивилася на онучку, розповіла, що син колишньої дружини став поводитися краще і поїхала. Навіщо приїжджати? Не зрозуміло!

Нині доньці 8 місяців. Бабуся більше не з’являлася. Двічі дзвонила за цей час із розповідями про онука від колишньої невістки. Про нашу доньку навіть не питала.

В чому проблема? Донька скоро підросте, ще пів року і треба буде розповідати про родинні зв’язки – бабусю та дідуся. Враховуючи таку участь свекрухи в житті дитини, чи варто розповідати дочці взагалі про таку бабусю чи ні?

Чоловік каже: «роби, як знаєш». Він сказав, що його мати завжди була своєрідною жінкою і йому за великим рахунком байдуже, чи донька знатиме таку бабусю.

КІНЕЦЬ.