Я з чоловіком вирішила, що молодшій доньці потрібно квартиру купити, адже вона другу дитину чекає, нам усім місця мало. Та про це дізналася моя старша донька і дуже мене розчарувала
Моя донька Оксанка чекає на дитину.
Вона дуже хотіла, щоб моя старша донька, її рідна сестра, Тетяна стала хрещеною мамою для її майбутньої дитини.
А другою кумою запросили свою найкращу подругу.
Подруга Оксани відразу з великою радістю погодилася, а от сама Тетяна, несподівано для нас усіх, відмовилася.
Тетяна наша взагалі перестала спілкуватися з родиною.
Я їй вже багато разів намагалася зателефонувати, написати, але донька не відповідала мені жодного разу, таке враження, що хоче відмежуватися від нас.
Довелося мені самій їхати до неї додому, я наважилася на це після того, як довго не могла достукатися до неї.
Раніше діти мої були дружні, хоча Тетяна набагато старша за Оксану, різниця у них майже 9 років.
У дитинстві вони обоє із задоволенням спілкувалися, гралися завжди вдвох, Тетяна дуже любила молодшу сестричку, в усьому їй допомагала.
Згодом наша Тетяна поїхала навчатися у велике місто і там залишилася.
Але все одно досить так часто телефонувала додому своїм рідним людям, говорила з молодшою сестрою, зі мною, часто приїжджала в гості до нас.
Я її дуже люблю і пишаюся нею, адже моя старша донька сама, без сторонньої допомоги, зробила хорошу кар’єру.
Рік тому вже й і молодша моя донька Оксана вийшла заміж, Тетяна, до речі, сама займалася організацією весілля своєї сестри.
Старша донька незаміжня, працює, квартиру сама взяла в кредит, ніби як була щаслива і всім задоволена.
Ігнорувати спілкування з родиною Тетяна чомусь почала, коли я їй розповіла, що ми з батьком хочемо придбати житло для Оксани.
Вони з чоловіком чекають на другу дитину, житла свого не мають.
Донька в декреті, а зять має маленьку заробітну плату.
Тому можливості купити квартиру, навіть у нас в маленькому містечку, у них немає.
Ви не подумайте, я люблю свої дітей однаково, для мене немає різниці між ними.
Я думала, Тетяна порадіє за нас, підтримає коли їй розповідала про квартиру, а вона відразу образилася, наче її підмінили миттєво.
Образилася на всіх – і на мене з батьком, і на сестру.
Оксані вона теж не дзвонить.
Оксана хвилюється вже й сама, і що з цим всім тепер робити, я не знаю.
Тетяна живе в місті, людина доросла, на хорошу роботу влаштувалася, має високу зарплату, платить кредит, не розумію, чого їй ображатися?
Ми з чоловіком всяко їй допомагаємо також, а якщо колись буде можливість, то й і їй допоможемо грошима.
Ціни на житло в великому місті нам з чоловіком не по кишені, а в нашому невеличкому, можемо придбати маленьку однокімнатну квартиру, ми ж не хороми купуємо.
Оксані з двома дітьми там місця буде мало, але трохи грошей відкладуть і згодом продадуть цю і куплять собі більшу, вже якийсь старт в житті у них буде.
Тетяна сама захотіла жити у великому місті, її ніхто не просив її, щоб вона сама йшла з дому.
Оксана залишилася з нами вдома.
Живуть вони з чоловіком під боком у всьому нам з зятем допомагають завжди, ніколи не відмовлять, коли звертаємося з якимось проханням, на всі свята в гості приходять.
Оксана вже не працює, в декреті, їй потрібна наша допомога, не розумію чому Тетяна так ревнує?
Ніколи не відмовляли в допомозі я Тетяні, завжди намагалися з чоловіком допомоги і старшій і молодшій донькам однаково.
Ми з чоловіком вивчили Тетяну, дали гарну освіту, влаштували у великому місті, що ще хотіти?
Щиро кажучи, у мене в голові не вкладається, що гроші можуть бути важливіші, ніж сімейні відносини.
Як помирити своїх дочок тепер, я зовсім не знаю?
Хіба я щось не вірно роблю?
КІНЕЦЬ.