Дівчина стежила за Миколою кілька тижнів. Щоразу, коли він озирався назад, вона ховалася. Якось чоловік вирішив сам підійти до неї і запитати, що їй потрібно від нього. — Чому ти переслідуєш мене? Ми взагалі знайомі? — Запитав він.

Дівчина стежила за Миколою кілька тижнів. Щоразу, коли він озирався назад, вона ховалася. Якось чоловік вирішив сам підійти до неї і запитати, що їй потрібно від нього. — Чому ти переслідуєш мене? Ми взагалі знайомі? — Запитав він.

Молода дівчина стежила за Миколою кілька тижнів. Щоразу, коли він озирався назад, вона ховалася. Якось чоловік вирішив сам підійти до неї і запитати, що їй потрібно від нього.

— Чому ти переслідуєш мене?

Ми взагалі знайомі? – запитав він. – Ні. Я просто хотіла познайомитися з тобою, – відповіла вона.

— Я не розумію, чому ти хочеш познайомитись зі мною. Як тебе звати?

— Запитав Коля.

— Наталя, — сказала дівчина, перш ніж повернутися і втекти. Миколай був здивований її раптовим зникненням. Після розмови з нею він не міг викинути її з голови. Йому здавалося, що він знає її звідкись. Він повернувся додому, де його обіймали дружина та дочка.

Незважаючи на вечерю, Микола не переставав думати про Наталю. Зрештою він згадав, кого вона йому нагадала. Багато років тому, після закінчення школи, він був заkоханий у Василину. Вони планували створити сім’ю, але коли дівчина завагітніла, Микола запанікував.

Він щойно вступив до університету і не хотів кидати навчання заради дитини. Він переконав Василину позбутися дитини, і вона в гніві пішла від нього. Через кілька місяців Микола усвідомив свою помилку і повернувся до села до Василини, щоб помиритися з нею.

Однак він дізнався, що та переїхала до міста і виходить заміж за якогось чоловіка. Микола сам повернувся до міста та продовжив навчання. Тепер дівчина, яка постійно йшла за ним, нагадала йому Василину. Вона була її копією. Якби Наталя була дочкою його kолишньої дівчини, то їй було б вісімнадцять років.

Саме на стільки вона виглядала. Микола вирішив дізнатися про все у Василини. Він сказав дружині, що хоче відвідати батьків, і пішов до Василини додому. Тут чоловік побачив Наталю у дворі і спитав її про матір.

— Отже, ти здогадався, хто моя мати. Хочеш знати, чи твоя я дочка?

— спитала Наталя з якоюсь дитячою безпосередністю.

— Чи можу поговорити з мамою? — спитав Микола.

— Ні, вона пішла у світ інший два роки тому. Зараз я живу із бабусею. Я дуже хотіла з тобою познайомитись. Моя мама сказала мені перед смертю, що ти мій батько, — сказала Наталя, — ось мені й стало цікаво, який ти насправді… Микола повернувся додому до дружини та розповів їй про Наталю. Вони вирішили, що дочка Миколи зможе приїхати до них додому, і вони познайомлять її із молодшою сестрою. Так все і сталося, батько та дочка возз’єдналися через 18 років!