Алла та Леонід жили щасливо. Будинок повна чаша. Дочка вступила до інституту, син у сьомому класі. Бізнес, хоч і невеликий, але прибутки приносить. На безбідне життя вистачає. Алла в бізнес не лізе, Леонід все цілком сам. Дружина займається будинком та вихованням дітей. Рано-вранці Леонід їде і до вечора його немає. Іноді й вихідні зайняті. Так і жили.

Алла займалася будинком, їздила своєю машиною магазинами, салонами краси, фітнесами. Займалася тим, чим і має займатися жінка. Встигала все.

Все так би й продовжувалося, якби не нові сусіди. Вони оселилися поряд, у будинку батьків чоловіка, яких давно не стало. Микола та Наталка були такого ж віку, як і Алла з Леонідом. Так здалося з першого погляду. І син у них також у сьомому класі.

Рано-вранці все сімейство сусідів виїжджало на машині. О четвертій годині вони всі приїжджали. Постійний сміх, допомога буквально у дрібницях. У вихідні вони всі разом виходили надвір. Прилаштували на літню кухню навіс, поставили мангал, якусь піч привезли. І попливли околицями аромати. Готували чоловіки, переважно голова сімейства. Син допомагав. Наталя теж ходила поряд.

У неділю сусіди запросили Леоніда та Аллу в гості.

– Посидимо, познайомимося.

Чоловіки розмовляли про своє, жінки про своє. Хлопчаки теж знайшли чим зайнятися.

Виявилося, що у сусідів також бізнес. Займаються вони ним разом. І взагалі, все завжди разом. Разом починали, разом пройшли усі труднощі. Нині все йде добре. Старший син одружений, двоє дітей. Незабаром приїдуть у гості.

Алла дізналася, що сусіди старші за них на 7 років. А на вигляд і не скажеш. Виглядають навіть трохи молодші за них. Дуже здивувалася, вона й фітнес і салони краси. Але все не те. Сусідка легка, особливих зусиль і виснажливих тренувань. А вдома ідеальний порядок.

– Як у тебе так чисто? Вас майже вдома немає? Коли все встигаєш?

– Ось тому й чисто, що вдома нема. А якщо чесно, то ми робимо все разом. І не смітимо. Все на своїх місцях. У нас навіть син усе вміє.

Алла позаздрила Наталі. Її син по дому не допомагав, чоловік тим паче.

І ось Алла не витримала. Захотіла вона, щоб чоловік та син їй допомагали. Із сином ще якось пройшло. Свою кімнату став упорядковувати, та й розкидати перестав. Але Леонід нічого не розкидав, але просив звичайного порядку.

– Я гроші заробляю, а ти витрачаєш. Займайся будинком. Те, що я роблю – не жіноча робота, – різко відповів він на вимогу дружини про допомогу.

– Давай разом будемо бізнесом займатись.

– А ти щось розумієш у ремонті квартир? В електриці, сантехніці.

– Ні. Ну і що? Я просто буду поряд з тобою цілий день. Адже бізнес у нас спільний.

– Спільний, але ти мені тільки заважатимеш. Краще давай, як раніше. Не треба дивитись на інших.

– Але ж Наталя!

– У них своє. Вони спочатку все разом будували. Наталя знається на всьому. А ти знаєш який у них бізнес? Ремонт автомобілів. Вона знає всі назви запчастин, масел та іншого. Вона сама може розібрати та зібрати будь-що. Це зараз вони в офісі сидять, керують. Майстерня поряд. А у нас об’єкти скрізь.

– Автомобілі це складно, а те, що ти робиш взагалі нісенітниця. Я також зможу.

– Не кажи, поки не знаєш. Але якщо хочеш спробувати, то я візьму тебе, але на один день. Так би мовити випробувальний. Тільки потім не ображатись. Не витримаєш – більше розмови про це не заводиш.

– А витримаю, то буду з тобою завжди їздити, а ви мені по дому допомагатимете.

Робочий день. Восьмий поверх у новому будинку. Ліфт ще не підключили. Один із робітників не прийшов. Леонід з інструментами на пішки на восьмий поверсі. Алла за ним. Перевірив учорашню роботу, віддав розпорядження і пішов. Алла за ним. Спускатись легше. Наступний об’єкт, п’ятий поверх. Ремонт у старому будинку після бабусі. Ліфта у будинку немає. Леонід дає розпорядження.

‐ З цієї квартири треба зробити цукерку. Все прибрати. Зовсім все. До голих стін, підлог та стель. Платять добре, працюйте. Чим швидше тим краще. Господар премію обіцяв. У договорі прописано.

Так минуло півдня. Обід. І знову перший будинок, восьмий поверх. Все по колу.

– Ти це спеціально?

– Що?

– Ну такі об’єкти вибрав. Найгірші.

– Ні. Це не найгірші. Це звичайні. Бувають і гірші.

– А окрім тебе ніхто не може це контролювати?

– Можу тебе призначити.

– Ні. Краще ти сам.

– Втомилася? Далі чи додому?

– Ти працюй, я в машині зачекаю.

Алла зрозуміла, як утомлюється чоловік. Набігається за день, які після цього домашні справи. Нехай відпочиває, вирішила вона, а з домашніми справами їй звичніше справлятися. Сусіди хай як хочуть, так і живуть. А вона і будинок і все встигне. У них своє життя.

А вдома в неї й так порядок. Чисто, затишно. Та й сусіди за рік будинок продали та поїхали. Заздрити стало нікому.

КІНЕЦЬ.