Коли Юрі було п’ять років, не стало його рідного батька. Мати недовго горювала. Вже через півроку стала зустрічатися з іншим чоловіком. Леонід Миколайович був старший за матір Юри на десять років. Він був приватним підприємцем, володів трьома заправками, магазинами в нашому місті.

З Юрою ладнав відмінно, знаходив час пограти з ним і поспілкуватися, ставився як до рідного. Мати Юри, Зінаїда Альбертівна, народила від нового чоловіка двох дочок.

З тих пір вона не злюбила Юру. Вона ображала свого сина, він став зайвим для неї. Пізніше і сестри стали так само до Юри ставитися. Таня і Катя завжди дошкуляли брата, робили все можливе, щоб зробити його життя нестерпним.

Єдиною людиною, яка захищала Юру, був Леонід Миколайович.

Тільки вітчим ставився до хлопця з любов’ю і турботою. У всіх тоді складалося враження, що рідна мати була мачухою, а Леонід Миколайович – люблячим татом.

Коли Юрій закінчив школу, вітчим допоміг йому оплатити навчання в університеті. Тут він познайомився з Анною. На весілля до нього приїхав тільки Леонід Миколайович.

Рідна мати і сестри навіть не подзвонили по телефону. Коли, після важкої хвороби, не стало Леоніда Миколайовича, він заповів кожному з дітей, в тому числі і Юрі, по двокімнатній квартирі.

А ось кому дістанеться бізнес Леоніда Марковича, залишилося таємницею. Інформацію про це оголосять через рік. Через тиждень після оголошення заповіту до Юри приїхала мати. І не одна.

Привезла з собою бабусю, матір Леоніда Миколайовича.

— Квартиру отримав, так і бабу бери до себе! Сам за нею доглядай! Чому я повинна піклуватися про неї? Бабуся Анна була цікавою і розумною жінкою. Єдине-їй було важко ходити, були проблеми з ногами. Юра з Анною взяли бабусю до себе.

І зовсім не пошкодували. Вона була світлою людиною. Коли Юра був маленьким, вона теж до нього ставилася відмінно. … Настав час для озвучування спадщини свекра. І виявилося, що свій бізнес він передає тому, з ким буде жити його мати.

— Я вивчилася на лікаря, тому зможу найкраще доглядати за бабусею! — кричала Катя.

— А я бабу Анну люблю більше! Тому вона буде жити зі мною! — сперечалася Таня.

— Не верещіть! Я в змозі сама вирішувати! — сказала рішуче бабуся.

— Я залишаюся у Юрки. У нього мені затишно! Ось так бізнес Леоніда Миколайовича перейшов до Юри.

КІНЕЦЬ.