З Оленою ми виросли в одній сім’ї, де завжди був спокій та взаєморозуміння.

Наші мама та тато завжди дуже добре ставилися одне до одного і ми з сестрою вважали такі відносини нормою життя в будь-якій хорошій сім’ї.

Так вийшло, що я, менша від своєї сестри Олени на декілька років.

Але заміж таки я вийшла першою.

Питання де ми будемо жити разом з моїм чоловіком, батьки свого часу з двох сторін вирішували без нас молодих.

Наші батьки відразу вирішили скинутись порівну, і купити нам невеличку однокімнатну квартиру.

Звичайно ми з майбутнім чоловіком раділи такій новині, адже жити окремо і мати свій власний дах над головою – мрія кожного молодого подружжя в наш час.

Згодом у нас народились двоє діток, Іванко, через два роки, Надійка.

На сьогоднішній день в однокімнатній квартирі нам усім разом стало досить таки тісно.

Про те, щоб купити нове житло, в нас не було й мови, адже два декрети поспіль я сиділа вдома і працював один чоловік, його зарплати на нормальне життя, звісно, вистачало, але відкладати грошей у нас не було змоги, багато коштів йшло на дітей.

Згодом і сама Олена вийшла заміж, і залишилась жити з чоловіком з нашими мамою й татом в їх будинку.

Будинок у тата й мами великий, тому відокремлюватись молоді не збиралися.

Згодом у них народився син.

Тато з мамою раділи, що на старості не залишились одні, адже роки минають швидко, а тепер в них дитятко маленьке в хаті, це ж радість яка і розрада.

Роки минали, якось тихо і несподівано пішли спочатку мама, через пів року тато.

Коли Олена зібралася переоформити будинок на себе, так вона вирішила сама, виявилося, що тато склав заповіт.

В заповіті чітко зазначалося, що будинок заповів на обох своїх доньок, мене і Олену.

Сестра від такої новини образилась.

Адже вона вважала, що наглядала за батьками і хата має залишитися лише їй.

Але я сама вважаю, що вона просто жила з ними, адже вони були ще й не такі старі, самі робили все.

Правда останній рік Олена таки гарно їм допомагала, тут нічого не скажеш.

І потім мені батьки свого часу купили квартиру, тому сестра вважала, що будинок тата й мами має належати їй.

Я не згодна з сестрою, адже вони й мої батьки, я їх люблю і пам’ятаю, то правильно тато зробив, що заповів на двох.

Квартиру, якщо Олена пам’ятає, купили батьки на половину зі сватами.

Наразі в нас двоє діток, і нам тісно в ній.

Я запропонувала сестрі продати будинок, разом знайти покупців, і розділити гроші порівну між нами.

Але Олена зовсім не погоджується зі мною.

Сестра пропонує, щоб я взагалі відмовилася від спадку, батьківську хату залишила їй.

Знайти вихід з цієї ситуації ми не змогли.

Забули, в якій дружній сім’ї жили.

Наразі одна про одну доброго слова сказати не можемо.

Якщо я пропоную якийсь вихід, Олена зовсім не погоджується, і навпаки.

Декілька місяців ми не могли знайти спільної мови з рідною сестрою.

Потім перестали розмовляти зовсім.

Олена, тим часом, і надалі жила в будинку тата й мами зі своєю сім’єю..

Одного разу моя рідна сестра запропонувала, щоб я написала відмову від будинку батьків, а вона виплатить мені мою долю.

На запитання, скільки коштує моя доля?

Сестра назвала смішну ціну, за яку я не те, що квартиру, навіть четверту частину квартири не зможу купити.

Врешті решт будинок оформили на двох, і через те, що Олена з чоловіком та сином живуть в будинку, мені повинні сплачувати за проживання на моїй половині.

Мені ж сестра, своєю чергою, запропонувала сплачувати комунальні платежі на половину, тому що будинок на двох.

Вже багато часу ми не можемо знайти спільної мови.

Я зі своєю сім’єю і надалі живемо в однокімнатній квартирі, планувати не можемо нічого.

Скільки це все відбуватиметься – невідомо, але поступатися я не буду.

Те ж саме говорить і Олена моя.

Але час минає швидко, потрібно вирішувати щось, адже діти ростуть.

Як знайти вихід мені з такою сестрою?

КІНЕЦЬ.