Я виховувалась у такому середовищі, де сім’я та рідні цінуються найвище, ось тільки я сама спостерігала, як сімейні цінності по суті мало означають для моєї ж родини.

Не те щоб я стала якоюсь егоїсткою, ні, справа не в цьому. У мене зараз є чоловік і син, і я їх обох дуже сильно люблю і ціную, ось тільки моя сім’я зі мною майже не спілкується, а якщо і хтось зі мною зв’язується, то це заради зиску, адже я раніше часто давала гроші недолугому братові, який усе казав, що знайде роботу, а сам витрачав мої гроші на випивку.

І ось, у нас була одна сусідка, Тітка Люба — свята жінка, ніколи не бачила таку хорошу людину, якою вона була.

І без твого прохання пиріжки безкоштовно тобі принесе, і за дітьми догляне, поки ми зайняті, і завжди просто так готова була доnомогти, навіть коли ми про це не просили.

Якось вона дуже захво ріла і їй призначили постільний режим. Ось тільки вона була вдовою, дітей у неї не було, а всі інші родичі жили в іншій країні, ось ми й вирішили, що на якийсь час візьмемо її до себе.

У нас було одне вільне ліжко, де вона провела свої останні тижні у ко ханні та турботі. Як знак подяки, вона залишила свою квартиру нам.

Ми ще за життя зробили ремонт у ній, і вирішили здавати її; тітка Люба дала свою згоду на це, аж раптом з’явився мій брат, який з чогось згадав про сімейні цінності, і не просто попросив, а зажадав від мене дати йому ключі від квартири. Я, звичайно, відмовила, на що він назвав мене егоїсткою.

Сімейні цінності це добре, але лицемірство все перекриває.

КІНЕЦЬ.