Чоловік Поліни Олег покинув її з двома дітьми після десяти років шлюбу… Звичайна історія…

Одружився Олег і у нього з новою дружиною з’явився ще один малюк. З колишньою родиною він старанно уникав зустрічі.

Поліна змушена була сама піднімати дітей. Оберігати молодшого Іванка, вирішувати проблеми старшої Олі та нескінченно працювати.

А потім сталося неймовірне! Вона виграла в лотерею суму з шістьма нулями!

У їхньому місті цього вистачало на нове житло. Чоловік, коли пішов, залишив їм крихітну квартирку, але одразу поставив умову – аліменти він не платитиме. У новій родині й так йому не вистачало.

…Одного разу Оля побачила батька у парку. На руках у нього була маленька дитина.

Вона сумувала за ним, але тепер, коли побачила, раптом відчула незручність. Їй було соромно за нього. За його якийсь недбалий, неохайний вигляд. За те, що він має дитину в іншій сім’ї, за те, що він забув їх з братом Іванком.

Раніше вона вигадувала причини його відсутності, а тепер, побачивши, як він гуляє з малюком, вона вже не могла вигадати йому виправдань.

Він глянув на неї, навіть не впізнаючи, потім ще раз придивився і зупинився.

– Оля?! – здивувався чоловік.

Вона кивнула.

– Гуляєш? – запитав Олег. – Ну, як у вас справи?

Він намагався говорити бадьоро, але в Олі все перевернулося всередині.

Цей малюк на руках у батька викликав у неї дивні емоції.

Батько тепер зовсім чужий, він належить цій маленькій дитині, а в них з братом життя наче й не було…

Оля так і стояла з усмішкою та очима, сповненими сліз.

– А це твій новий братик! – сказав Олег. – Як справи вдома, все гаразд?

Оля просто відвернулася і пішла геть. Батько щось гукав їй услід. Малюк заплакав, але Оля не обернулася…

…Поліна збирала речі в квартирі і пакувала їх у сумки та коробки. А як же ж?! Вона купила нову простору квартиру, а цю стару, хотіла потім здавати в оренду.

Оля з Іванком якраз пішли гуляти в парк.

Раптом пролунав дзвінок у двері. Поліна відклала коробку і здивовано пішла в коридор.

Вона відкрила двері й ахнула! На порозі стояв її колишній чоловік з якоюсь папкою в руках.

– А на маєш! – сплеснула руками Поліна. – Скучив, чи що?! Чого прийшов?

Олег мовчки зайшов у кімнату й озирнувся навкруги.

– Я до дітей прийшов, маю право! – сказав він. – Ну і діло в мене є одне до тебе.

Поліна глянула на папери застигла від несподіваної здогадки.

– А що ж це ти про них згадав? – запитала Поліна. – Три роки не згадував, а тут на тобі!

– На це були причини, – просто сказав чоловік.

Поліна розглядала його обличчя. І як вона за нього вийшла заміж? Вона продовжила збирати речі.

– Що, квартиру нову купуєш? – запитав Олег.

– Купила вже. Тому і прибіг? Оце і є діло? Кажи, що тобі треба.

– Квартиру, звісно ж! – швидко сказав чоловік. – Ось я тут і документи деякі вже підготував.

– Не зрозуміла…

– Це ж спільне майно, ми купили у шлюбі, я її тобі залишив. У тебе тепер інша є, тож цю я хотів би забрати собі.

– Та ти навіть на дні народження дітей подарунка не подарував! – обурилась Поліна. – Оля так переживала.

– Вона сумувала? – задоволеним голосом запитав Олег. – Я це серйозно щодо квартири, я ж можу і на поділ майна подати. Я дізнавався, три роки ще не минуло…

Поліна вже з цікавістю дивилася на колишнього.

– Це щось новеньке, відчувається жіноча рука, – подумала вона.

А Олег був задоволений собою. Поліна відвернулася до вікна. Дивилася на своє рідне подвір’я. Потім обернулася і спокійно сказала:

– А ти забув, як ми домовлялися, що ти не платиш аліменти. А тепер я їх вимагатиму за три роки. Дорого тобі обійдеться квартирка ця…

…Олег пішов. Його нова дружина працювала бухгалтеркою. Звісно, вона все порахує і половина квартири більше коштує, аніж аліменти за три роки. Але залишиться в них зовсім трохи. Тільки чутки містом підуть…

Прийшли діти. Поліна розповіла старшій дочці про батька.

– Мамо, а він що нас зовсім не любить?

Поліна обняла її.

– Любить, доню, любить, тільки забув… Але життя, воно йому нагадає, життя нікого не забуває, все розставить по місцях. Головне, щоб ти не забула тих, кого сама любиш…

– Я тебе люблю, матусю! А тата шкода стало, я його бачила з малюком. Може залишимо їм квартиру?

Поліна здивовано дивилася на дочку. А матір їй не шкода, а братика?

Нічого вона не віддасть Олегові. У неї тепер нове життя починається, все буде гаразд. Вона у це вірила.

КІНЕЦЬ.