Костя сумно сидів біля вікна автобуса. До нього підійшла кондукторка, хлопець поспішно витяг гроші та віддав їй.

-Що ти якийсь сумний, трапилося щось?

-З чого ви взяли…

-Обличчя на тобі немає. Ти б все ж таки посміхнувся, життя таке прекрасне.

-Тільки не моє …

-Ну А що не так?

Ти іспит якийсь не склав?

-Якби це був іспит, то було б не так поrано. Кондукторка зрозуміла, що тут втрутилися справи любовні.

Вона вирішила підбадьорити хлопця і сказала: -А хочеш я тобі поворожу?

Все скажу, за безкоштовно. Просто ти мені сподобався, не хочу, щоб даремно сумував.

-Так, хочу, давайте! – загорівся хлопець. Кондукторка дала йому адресу, за якою він мав прийти сьогодні рівно о шостій. І Костя прийшов. Тільки двері йому відчинила не кондукторка, а гарна висока дівчина.

-Ви, мабуть, до моєї бабусі. Вона незабаром прийде, проходьте. Там, десь тапочки знайдіть, у мене на кухні пиріг запікається.

Поки молоді люди чекали на прихід кондукторки, то чудово розмовляли, почали жартувати. Від колишнього смутку Кості вже нічого не залишилося. Він одразу відчув у цій дівчині ту легкість, якої йому так не вистачало. Увечері прийшла кондукторка. Вона, посміхаючись, дивилася на молоду пару. Вона ж заздалегідь знала, що вони один одного міцно полюблять і одружаться. Навіть ворожити на це не довелося.

КІНЕЦЬ.