З Оленою ми познайомилися, будучи молодими та зеленими, коли в нас ще нічого не було. Були ми справді юними, мені було 20, їй лише 19.

Після весілля ми почали жити вдома у батьків. Умови були не найкращими, з нами жила теща, тесть, молодша сестра Олени. У маленькому будиночку було досить тісно.

Коли Олена заваrітніла, насамперед ми задумалися про покращення житлових умов. Після цього всі гроші, які я заробляв стали відкладати на житло. Через кілька років ми справді змогли взяти своє житло в іпотеку.

Загалом ми прожили у шлюбі практично 20 років, народили та виростили двох дітей. І після стількох років шлюбу одного прекрасного дня дружина мені повідомила, що більше мене не любить і хоче подати на розлу чення.

Для мене було очевидно, що це вплив тещі, яка мене ніколи не любила.

Людмила Петрівна все життя намагалася розлу чити нас, нарешті їй це вдалося. Я намагався напоумити дружину, щоб вона не руй нувала наш шлюб, але вона буквально вимагала розлу чення. А потім мене взяли просто і виrнали з дому, в який я так багато вклав.

У мене спочатку був дуже розгублений стан, адже я не мав ні накопичень, ні власного житла, ні якихось інших планів на життя. Я зрозумів, що дружина не жартує з розлу ченням, коли прийшла повістка до су ду. Олена стверджувала, що у 40 років можна ще розпочати спочатку.

Скажу чесно, перші роки я дуже сильно на неї обра жався. Потім мені пощастило зустріти одну чудову жінку на весіллі спільних друзів.

Останні три роки ми з Маргаритою живемо разом. Після вчинку першої дружини в душі залишився осад, але я намагаюся відпустити ситуацію, Бог їм суддя.

КІНЕЦЬ.