З самого дитинства я мріяв про люблячу дружину та щасливих дітей. У двадцять п’ять я зробив пропозицію прекрасній дівчині, від якої був у захваті. І вже за рік у нас на родився син. Я був такий щасливий. У мене була чудова дружина та здоровий, міцний син. Вони були всім змістом мого життя. Все, що я робив, я робив для них.

Потім і моя донька з’я вилася на світ. І моє щастя подвоїлося. Я просувався кар’єрними сходами, і моя сім’я ніколи ні в чому не nотребувала. А коли діти були вже дорослі, у мене з’явився власний бізнес та солідний дохід. Приблизно в цей час, коли моїй дівчинці виповнилося дев’ятнадцять років, вона повідомила одну новину.

— Мам, тату, у мене буде дитина. Про батька дитини краще нічого не питаєте, його немає! Ми були шоkовані цією новиною. І ніяк не чекали такого від своєї дочки. Але це життя і всяке може статися.

А сім’я завжди повинна підтримувати та стояти один за одним горою. Дочка на родила вчасно, з дитиною все було добре, чого не можна було сказати про мою доньку. Пологи пройшли дуже тяжко, і вона втратила багато kрові. Їй було потрібне переливання, але в неї виявилася рідкісна група крові, якої не було в ліkарні.

Я як дізнався про це, насамперед зголосився здати свою kров, але вона не підійшла. Рахунок йшов на хвилини. Я був у паніці. Все було, як у тумані.

Я пам’ятаю, як у коридорі, до моєї дружини підійшов високий темноволосий чоловік, обійняв нею і спитав: «Що з дочкою?» Вона швидко пояснила йому, що до чого, і чоловік подався здавати kров. І вона підходила моїй доньці. Я трохи заспокоївся, а коли прийшов до тями, то в мене з’явилися підозри. Я взагалі не знав, хто цей чоловік, бачив його вперше у своєму житті.

Він узявся звідки і також пішов. Ці підозри страшенно му чили мене. Я хотів забути про те, що сталося, але не міг. Ці думки переслідували мене всюди. І я вирішив зробити те ст на батьківство. Коли за два тижні прийшли результати, я не наважився відкрити конверт.

Цей результат не міг вплинути на мою любов до дітей. Я дорожу ними найбільше на світі. Я прибрав конверт та поїхав додому. Вдома, як завжди, мене зустрічала дружина. Я подивився їй у вічі, мовчки віддав той конверт і пішов до дітей, щоб обійняти їх.

Наступного дня дружина зібрала валізи і вже стоячи біля порога квартири розповіла нам про все. Діти були дуже за смучені і навіть не вийшли її проводити. З того часу минуло вже кілька років.

Я живу зі своїми двома дітьми та онукою. Цю маленьку пустунку я просто обожнюю. І вже не уявляю життя без нього. А дружина того дня більше не з’являлася. Іноді тільки дзвонить дітям, намагається з ними поговорити, але вони поки що не можуть пробачити її.

КІНЕЦЬ.