Жила колись у Закарпатті родина, яка складалась з матері, батька та їх дочки Марійки. Одного дня до них приїхала давня подруга родини – Тамара, яка відразу ж звернула увагу на те, як Марійка вміє доглядати за домом та господарством.

Вона відразу жартома почала звати Марійку своєю невісткою, а та її у відповідь свекрухою. Потім Тамара почала вчити Марійку різноманітним ремеслам та вивчати кулінарію.

Марійка з радістю погодилася та стала проводити більше часу з нею. Вона вчилася готувати різні страви, вишивати рушники та виготовляти іграшки зі смолоскипу. Свекруха також навчала її, як вирощувати різні овочі та фрукти на своєму городі.

По ходу часу Марійка зрозуміла, що її свекруха багата на життєвий досвід та мудрість, тому почала звертатися до неї за порадою в різних ситуаціях.

Іноді Марійці доводилося вирішувати складні проблеми, але завдяки порадам своєї свекрухи вона знаходила правильне рішення.

Невістка та свекруха стали найкращими друзями. Вони часто проводили час разом, обговорювали різні теми та розважалися разом. Марійка була вдячна своїй свекрусі за всі навички, яким вона навчила її, та за мудрість, яку вона ділилася з нею.

Через кілька років Марійка стала свідком свого власного весілля, де її свекруха допомагала їй з організацією цього свята.

Чоловіком став звісно син Тамари – ним виявився Микола, якому щойно виповнилося 25 років, проте у хлопця вже була своя компанія. Це був найщасливіший день у житті Марійки, тому що разом з нею була її мудра та любляча свекруха.

КІНЕЦЬ.