Я народилася в селі, а чоловік мій родом із міста. Ми з Олегом познайомилися, коли я приїхала вчитися до ВНЗ. Зустрічалися рік, а потім він покликав мене заміж.

Олег у мами єдиний син, вона його дуже любила і мене прийняла як рідну дочку. На весіллі свекруха підійшла до мене і тихенько сказала, що вона жінка економна, грошей трохи назбирала, а ще має квартиру, яка від мами їй дісталася, так що нам буде де жити в місті, щоб я тільки її сина не забирала до села…

Ми стали жити у квартирі, у нас народилася донька. Мої батьки жили дуже далеко від нас, тож із села навідувалися дуже рідко. А мені дуже допомагала свекруха, навіть не знаю, як би я впоралася без неї.

Свекруха приходила майже щодня, все робила в нас удома, і я була їй вдячна за допомогу та доброту. Якось, коли було прохолодно, ми помітили з Олегом, що його мама ходить у стареньких туфлях. Надворі йшов дощ, мама роззулася і після неї залишилися мокрі сліди, а курточка її була в дірках.

Я спитала свекруху, чому вона не купить собі нове взуття, а вона сказала, що грошей у неї відкладених немає, тому вона економить, щоб мати гроші на майбутнє, їй так спокійніше.

Ми з Олегом купили мамі взуття, одяг, стали їй кілька разів на місяць привозити продукти, адже бачили, що мама все купує неякісне, продукти по акції, іноді зі строком придатності, що минув.

Ми розуміли, що мама вклала гроші в наше житло, тож стали допомагати їй, але згодом помітили, що економити на собі вона не припинила. Ті самі дешеві неякісні продукти, ковбаса дивовижного кольору, нічого не змінилося.

А одного разу в гості до неї прийшов мій чоловік, мама його добре пригостила і після того бенкету він тиждень був у стаціонарі. Свекруха дуже вибачалася, розуміла, що вчинила недобре, і сама казала, добре, що хоч онука не почастувала нічим, адже сама собі цього не пробачила б.

З того часу свекруха більше на їжі не економить, розуміє, що так не можна робити, а ми допомагаємо їй, я запевнила, що й доглядатимемо їй і на старості років і наша мама тепер спокійна.

КІНЕЦЬ.