Бабуся Люба сама ростила свою внучку Наташу. Тому що її дочка поїхала в місто, щоб хоч десь влаштуватися, працювати і додому гроші надсилати. Так бабуся Люба виростила Наташку, вона вже школу закінчила, в університет вступила. Наташа дуже серйозна дівчина, постійно про навчання думає, вже на стажування пішла.

Так вона і залишилася жити в місті, будувати свою кар’єру. А бабуся Люба на цей період залишилася вдома у своєму селі одна. Але не довго вона жила на самоті, тому що якось приїхала Наташа. Виявляється, вона завагітніла, але нікому нічого не сказала, тому що наречений її кинув.

А народжувати дитину без чоловіка — ганьба якась. Але у Наташі не було вибору, потрібно було залишати дитину у бабусі Люби, щоб продовжити будувати свою кар’єру:

— Бабуся, у мене там такі перспективи, ти не уявляєш. Я швидко досвіду набираюся, я у них цінний співробітник. Ну не можу я зараз з дитиною сидіти.

— Що поробиш, як тебе виховала, так і дочку твою буду. Так бабуся Люба залишилася з дитиною на руках. Тільки ось, коли вона свою внучку виховувала, то була молодша.

А зараз вік дає про себе знати, вже не може впоратися з однорічною дитиною, але доводиться якось справлятися. А рідна дочка як поїхала в місто, за якогось мужика заміж вийшла, стала по закордонах з ним кататися, так і забула рідну матір і дочку, а про внучку, напевно, і не знає зовсім. Раптом вночі хтось відкрив двері. Бабуся Люба злякалася,

адже ні в кого немає ключів, хто це вночі міг пробратися до них. А це виявилася дочка… — Мама, я розлучилася … хоча мені і покладена половина його квартири, Я гроші з неї забрала.

Ось вирішила до тебе повернутися. Мама, а це хто?!

— Внучка твоя, Наташка — то народила, зараз працює в місті, добре заробляє, мені пристойні гроші відправляє. А ти про свою сім’ю навіть нічого не знаєш… проміняла нас на свого мужика, і той тебе кинув. Але ніколи не пізно почати все спочатку.

КІНЕЦЬ.