З чоловіком живемо вже понад 5 років. Перший рік доводилося винаймати житло. Потім з’явився син, згодом у чоловіка почалися проблеми на роботі. У фірми з’явилися нові власники, зарплати впали. Чоловік вирішив поїхати на заробітки до столиці, де вже допомогли влаштуватися його друзі, а мене з дитиною перевіз до своєї мами. Мовляв, і мені легше, і батькам допомога.

Спочатку все було нормально. Свекор зі свекрухою пропадали на роботі, а я тим часом няньчила дитину. Поки малюк спав, встигала і в будинку порядок навести, і речі випрати, і вечерю приготувати. А потім почали різатись зуби, і про спокій довелося забути. Навіть коли вдень син засинав, я без сил валилася на ці пів години поряд з ним.

Зрозуміло, що мені не вистачало ні часу, ні сил наготувати на всю сім’ю. Та ще й сестра чоловіка почала навідуватися з дитиною (садок поряд), щоб перекусити і з собою щось взяти. Сама я могла й бутербродом обійтися, а тут уже треба повноцінний обід приготувати, пів дня біля плити простояти.

Одного разу свекруха прибігла з роботи, а кухня не прибрана, посуд не помито, білизна не стирана у ванні лежить. Я не встигла все зробити, бо просто валилася з ніг. Свекруха мене відчитала прямо з порога, заявивши, що господиня з мене нікчемна. Мовляв, діти у всіх були, а нинішні молоді дівчата навіть із пралками, мікрохвильовими печами та пилососами не здатні в будинку порядок навести.

І нічого, що у дитини температура під 39, що лікарка приходила. Виявляється, зуби лізуть у всіх однаково, а я ледарка, що сидить у старих на шиї, та ще й робити нічого не хоче. У мене вперше здали нерви, і я відповіла, що якщо я чогось і не встигаю, то тільки тому, що дитина не дозволяє, і в хатній робітниці я не наймалася.

Не дозволивши домовити, свекруха дала мені ляпаса, від якого в мене закрутилася голова. Прямо з дитиною на руках я звалилася на диван. Сама винна, дозволила витирати об себе ноги. Хотіла якнайкраще, хотіла, щоб не чужі мені люди могли відпочити після роботи, а не стояли біля плити. І ось до чого це призвело.

Наступного ранку я зібрала речі, забрала сина і поїхала до мами в село. Так, там воду треба в колодязі набирати, та й піч на дровах. Але мені було добре, як ніколи. Жодного поспіху, дитина на свіжому повітрі. Вперше за довгий час я змогла відіспатися.

Через півтора місяці чоловік приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось така в нього мати. Я поставила ультиматум: чи ми живемо окремо від батьків, чи розлучення. Він пообіцяв, що до Нового року ще заробить грошей, і ми обов’язково купимо хоч невеликий, але власний будиночок. А поки що попросив повернутися до його матері.

Я повірила та повернулася. Тепер вона чіплялася до мене чи не щодня: то я кудись ходжу, то з кимось спілкуюся, то дитина погано одягнена, то зайве купила. Але я намагалася не звертати уваги і з головою поринула у пошуки житла. Знайшла недорогий, але затишний будиночок за нашими коштами, віддала завдаток і почала чекати на чоловіка. Він приїхав за пару днів до Нового року, але до придбання будинку інтересу не виявляв.

Сьогодні у нього кафе з друзями дитинства, завтра лазня із колишніми колегами, потім ще щось. Люди гроші чекають, я готова переїжджати до нового будинку, а він гуляє, хоча до цього не захоплювався. Ми посварилися. Новий рік чоловік із сім’єю відзначав у новому заміському будинку, який його батьки купили ще влітку. Я цього не знала.

Як не підозрювала і про те, що всі наші відстрочені кошти теж пішли на цю батьківську нерухомість. Новорічні свята проводила одна. Точніше з сином на орендованій квартирі. Чоловік кликав відзначати з ними, але я розуміла, що там на мене ніхто не чекає. Схоже, чоловік налаштований жити саме з батьками, а не зі мною, тому на думку все частіше спадають думки про розлучення.

Але як же боляче піти від людини, яку любиш, і яка запевняє у взаємності. Та й як дитина буде без батька? Чоловік каже, що будинок належить мені теж, і я можу туди переїхати в будь-який момент, навіть залишив ключі. Навесні ми з дитиною приїхали у вихідні, а ключі не підходять. Виявилося, після чергової поїздки на заробітки його батьки змінили замки. І як після цього почуватися законною дружиною, а не просто дешевою коханкою?

КІНЕЦЬ.