Юлі було двадцять п’ять і їй дуже хотілося заміж. Але якось не складалося з особистим життям. Хоча чоловікам вона подобалася, починаючи від зовсім юних і закінчуючи дорослими чоловіками, які годяться їй якщо не в дідусі, то в батьки точно.

Але Юля все чекала того самого, при погляді на якого серце стиснеться і метелики в грудях залітають.

А тут найкраща подруга Ліля виходить заміж. Несподівано так. Всього місяць тому розлучилася з нареченим, дізнавшись про його зраду. І ось вже новий роман, та ще й до ЗАГСу справа дійшла.

Юля рішуче не хотіла бути свідком на весіллі Лілі.

– Прикмета є така, що не можна більше двох разів бути свідком, – пояснювала свою відмову Юля, – інакше сама заміж не вийдеш. А ти ж знаєш, що я і у Таньки була, і у Віки.

Ліля тільки очі закатувала:

– Маячня якась! Ти серйозно в це віриш?

– Вірю, не вірю, а ризикувати не буду.

– Добре, доведеться Катю просити. Вона, звичайно, тільки рада буде, але ж всі фотки мені зіпсує своїм потрійним підборіддям. Та й зростом вона вища Андрійового свідка. Він же в обморок впаде, коли її побачить. Може, ти все-таки передумаєш?

– Ні, Ліля, я з радістю піду на твоє весілля, але не в якості свідка, – твердо відповіла Юля.

***

– Подруго, виручай, – вигукнула Ліля, коли Юля дістала з сумочки мобільник і відповіла на дзвінок.

– Що трапилося?

– Катя руку злaмaлa. На роликах вирішила покататися. Ні, ти тільки уяви цю тушу на роликах! І чого їй це в голову збрело… Ну і накаталась в результаті. Лежить у лікарні, складний пepeлoм pyки. А післязавтра весілля! Крім тебе нікому бути свідком. Виручай!

– Але ти знаєш, що я не можу, – почала відмовлятися Юля, – я ж тобі …

Ліля її перебила:

– Та облиш ти ці забобони, мій дядько Вася, пам’ятаєш ж його, п’ять разів свідком на весіллях був, і сам вже втретє одружений.

– Так при чому тут дядько Вася, він чоловік, на нього прикмета, може, і не поширюється …

– Юля, ну ти ж розумна, школу з медаллю закінчила, університет з червоним дипломом, а віриш в такі дурниці!

– Ну не знаю, Ліля, – спробувала заперечити Юля, – я якось зовсім не настроєна.

– Юля, ну я ж розплачуся зараз від відчаю, – Не вгамовувалася Ліля, – адже нікого більше просити, ти ж знаєш. Ані чоловік не дозволить, Галя вагітна, як би в ЗАГСі народжувати не почала. Ну кого ще …

– Добре – не встоявши під Ліліним напором, погодилася Юля, – може, і правда, я занадто забобонна.

– Ну а я про що? Дякую, моя дорога, бувай-бувай, подзвоню тобі завтра.

***

До подрузі на весілля Юля йшла без особливого настрою. Вона з усіх сил намагалася переконати себе, що ду*на прикмета ніяк не вплине на її особисте життя, і вона обов’язково зустріне свою долю. Але на душі було неспокійно. Нехороша думка про те, що виступивши в ролі свідка на весіллі Лілі, вона поставить хрест на своєму заміжжі, не давала спокою.

Після ЗАГСу молоді та свідки каталися на машині по місту, фотографуючись на тлі місцевих визначних пам’яток. Ліля сяяла і весь час висіла на новоспеченому чоловіку, а Юлі доводилося задовольнятися компанією Євгенія, свідка з боку нареченого.

Мовчазний хлопець мляво підтримував розмову, і дівчина дивувалася про себе, як у товариського і веселого Андрія міг бути такий неговіркий друг. Мабуть, протилежності притягуються.

Нарешті вони приїхали в ресторан, де вже зібралися всі гості.

Весілля було в самому розпалі, коли Юля вирішила вийти на вулицю вдихнути свіжого повітря, в залі було душновато. Спускаючись сходами, вона спіткнулася і могла б впасти, якби в цей момент її не підхопили чиїсь сильні руки. Піднявши очі, дівчина побачила красивого молодого чоловіка.

– Дякую, – пробурмотіла Юля і відчула, як в грудях щось тьохнуло.

– Це вам дякую, не часто до мене в руки падають такі красуні, – весело відгукнувся незнайомець. І тут же додав:

– Максим.

– Юля.

***

Через два місяці Ліля була свідком на весіллі Юлі і Максима.