З деяких пір Юля почала вимикати на ніч телефон. Не те щоб їй постійно хтось докучав і дзвонив, ні, такого не було, але після одного випадку вона вирішила, що сон з вимкненим смартфоном буде як мінімум солодшим і спокійнішим. Загалом справа була така.

Якось серед ночі Юлю розбудив телефонний дзвінок. У всіх буває нічого незвичайного.

– Олено! – почувся у слухавці добряче «веселий» чоловічий голос. – Ти де вештаєшся?! Я їсти жерти!

Чи то від несподіванки, чи спросоння Юля не відразу зрозуміла, що вона – не Олена і не придумала нічого кращого, як сказати:

– Вареників собі звари! – і натиснула закінчення виклику.

За хвилину телефон знову задзвонив.

– Олено! Я знайшов дві пачки! Які варити? – пролунав уже знайомий голос.

– Господи, та будь-які! – крізь сон роздратовано вигукнула Юля і знову завалилася спати. 

Але, мабуть, своїми відповідями вона створила настільки нестандартну ситуацію невідомому чоловікові, що він втретє набрав її номер.

– Олено! Досить класти трубку! Де у нас лежить каструля? Ти можеш мені сказати нормально?!

Тут Юля остаточно прокинулася, згадала, що вона – це вона, тобто не Олена, і вирішила припинити ці нічні дзвінки.

– Чоловіче, вибачте, але я не Олена, ви помилилися номером.

– Олено, ну годі жартувати! Просто скажи мені нормально, де у нас лежить каструля, я сам вареники зварю, якщо ти не хочеш мене годувати.

– Чоловіче, я ще раз вам повторюю, я – не Олена.

– Ага, а звідки ти знаєш про вареники?

– Та просто так сказала! Усього доброго, я хочу спати.

За хвилину телефон задзвонив у черговий раз.

– Олено!

– Та я не Олена!

– А хто?

– Володя!

• Який ще Володя?

– Звичайний! – Юля почала закипати. – У Олени своєї запитай! – З цими словами вона вимкнула телефон і нарешті змогла спокійно заснути.

Вранці, тільки-но ввімкнувши смартфон, на Юлю висипалися повідомлення про двадцять сім пропущених дзвінків.

– Боже, – не встигла подумати вона, як телефон знову роздався звуками звичної мелодії. На екрані з’явився номер. Ймовірно, нічний співрозмовник теж отримав повідомлення про появу абонента в мережі і не гаяв часу, і тут же вирішив зателефонувати. Після деякого роздуму, Юля неохоче відповіла.

– Так, – невпевнено сказала вона.

– Це Олена! Ти хто така? Ти навіщо розповіла Ігорю про Володю? – у слухавці пролунав ображений жіночий голос.

– Якому Ігорю? Про якого Володю? – не зрозуміла Юля.

– Що ти прикидаєшся?! Вночі сьогодні! Чоловікові моєму – Ігорю, про Володю!

Юля розсміялася.

– Ти чому чоловіка не годуєш, Олено? Зварив твій Ігор вареники чи досі голодний сидить?

У телефоні зависла пауза.

– Ти і про вареники знаєш? – Олена розгубилася. – Марія, ти, чи що?! Зізнавайся, що в тебе було з моїм Ігорем?!

Юля вирішила не підставляти невинну Марію і зізналася:

– Я не Марія. І ні вас, ні вашого чоловіка не знаю.

– Так??? – недовірливо почулося з телефону. – Тоді звідки ти знаєш про мого Володю?

– Та не знаю я ні про якого Володю! Я просто ляпнула навмання!

Але Олену було не так просто заспокоїти.

– А звідки у Ігоря твій номер? – Не вгамовувалася вона.

– Та помилився він! Вам дзвонив, а потрапив на мене!

– Він сказав, що йому відповів Володя! Ти була з моїм Володею?!

– Та не була я ніде!

– Значить, він був у тебе?

Юля зрозуміла, що треба закінчувати цю безглузду розмову і без жодних пояснень скинула виклик. Олена, чи Ігор, чи, можливо, сам Влодя ще кілька днів намагалися до неї додзвонитися, але вона спочатку просто не брала слухавку, а потім, коли терпець остаточно закінчився, внесла їхні номери до чорного списку. І з того часу твердо вирішила відключати на ніч телефон, щоб випадково спросоння знову не стати причиною розбрату в чужих стосунках.

КІНЕЦЬ.