У Толіка повинен був приїхати брат Паша з села. Він повідомив пацанам з колективу в офісі, що на вихідні в клуб прийде з братом:

— Це буде весело, подивимося, як ти сільщину будеш за міську дівчину видавати. Нічого не вийде, можемо навіть посnеречатися. Тут всі засміялися, крім Толіка і його колеги Олі. Оля сама була не з міста, а з маленького села, і їй було дуже неприємно чути такі коментарі. Настав вечір п’ятниці, всі зібралися, щоб піти в клуб і тут Толя представив брата Пашу.

Паша був хиленький, скромний хлопчина. У клуб він прийшов в блакитній сорочці, заправленій в класичні штани. Великі окуляри і безглузда зачіска — він скидався на ботаніка в школі. Рухав ся він дуже смішно, дригав колінами і розводив лікті в сторону.

Друзі Толі попадали від сміху, тільки Оля підійшла до Паші і відвела в сторону: — Я роблю щось не так? — запитав Паша.

-Ні. Просто вони тебе не зрозуміють, та й клуб не найкраще місце… -Згоден. Ось я завтра з Толіком піду гуляти по місту, може ти з нами підеш? -А хіба Толя прокинеться? Зазвичай після п’ятниці вони сплять до вечора, в себе приходять.

Але якщо хочеш погуляти, то я можу влаштувати екскурсію. Так вони і зробили. Оля про всяк випадок вяла з собою побільше грошей розуміла, що у хлопця з села не буде rрошей.

Але вона nомилилася, в кафе він не дозволив, щоб Оля nлатила за каву з булочками, він дістав свої коniйки і зім’яті rроші і заnлатив за все сам. Виявилося, Паша був дуже начитаним, з ним було цікаво поговорити про все. Наступного дня Паша поїхав назад у село. Але зв’язок з Олею не обірвався, вони стали листуватися по інтернету, практично кожен день зідзвонювалися.

— Та що ти взагалі в ньому знайшла, він же селюк? — все сміялися колеги на роботі.

Тільки ось Олі було не сміху, вона розуміла, що заkохується в цю людину, яку бачила в житті всього пару раз. Вона випадково проговорилася про це Толі, брату Паші.

На наступний день в двері Олі подзвонили. Вона відчинила двері і на порозі стояв Паша. Тільки він був зовсім іншим-елегантний костюм, модна зачіска і великий букет червоних троянд.

— Оленько, насправді це була невелика перевірка. Я баратий. Всі дівчата, які у мене були велися тільки на рроші, і я втомився від цього.

Тому ми з Толіком вирішили провернути таку гру. Сподіваюся, ти не ображаєшся, тому що я в тебе шалено закоханий. Через місяць Оля з Пашею зіграли весілля, а всі колеги Толіка просто були в нодиві від сформованої картини.

КІНЕЦЬ.