Я із заможної родини, маю вищу освіту. Мій чоловік нижчий на рівень, він звичайний хлопець, має також вищу освіту, але працює зовсім на іншій роботі. Коли його батьки прийшли мене сватати, вони пообіцяли купувати квартиру. Ми жили кілька років і квартири не передбачалося, а в нас назрівали скандали фінансового плану.

Чоловік практично не хотів мене забезпечувати, весь свій заробіток він витрачав тільки на оплату орендованого житла та решту віддавав батькам. Потім у нас з’явилася дитина. Я все ж таки сподівалася до якогось часу, що вони куплять квартиру, але були тільки обіцянки.

Потім я вже розчарувалася і зрозуміла, що цей шлюб за розрахунком і чоловік мав на меті, щоб мій тато все йому влаштував (тобто квартиру, хорошу роботу тощо). Звісно, ці думки прийшли тоді, коли вже було пізно. Звичайно, ніхто ніколи не хоче розлучення, тим більше якщо є дитина.

І зараз я на роздоріжжі — зійтись і жити далі, проковтнувши всю образу чи розійтися. Але від цього мені не полегшає. Я позбавлю дитину батька, та й загалом почуватимуся ущемленою, неповноцінною і мені навіть боляче думати про розлучення, хоча є шанс вийти заміж ще раз, але чи пощастить? Тільки одному Богові відомо.

Мої батьки хочуть купити квартиру, щоби наш шлюб не зруйнувався. Але навіть якщо я житиму з чоловіком, я вже не хочу спілкуватися і їздити до його батьків і взагалі їх бачити не хочу. Тому що свекруха мені теж попила кров, налаштовуючи свого синочка проти мене.

Як мені бути? Як вчинити? Зійтися з чоловіком, купити квартиру та жити? Розлучитись і послати всіх? Зійтися і поставити умови чоловікові, що не спілкуватимуся з його родичами і при цьому, щоб він забезпечував? Дайте слушну пораду, будь ласка, без жодних розумних фраз. На словах ми всі правильні, а на справі руйнується родина.

КІНЕЦЬ.