Я чотири роки працював за кордоном, в Естонії. Звичайно, мені не дуже хотілося залишати рідну землю, але на той час це був єдиний вихід. З дружиною прожили майже п’ять років в будинку мого батька, а потім вирішили придбати власну квартиру в місті. Взяли гроші в кредит.

Потім захв0рів батько. Він потребував догляду та ліkування. Забрали його до себе. Батьківський будинок продали, завдяки чому покрили частину боргів.

Щоб виплатити кредит повністю і мати гроші на ліки татові і для забезпечення своєї сім’ї, я вирішив їхати за кордон. Цього року, перед Різдвом, я вирішив повернутися в рідну країну. Сім’ю я попередив. Ось тільки двоюрідний брат був трохи пригнічений такою звісткою. Потім зізнався чому.

Ігор розповів, що моя дружина Мар’яна зра джує мені. Вона навіть не соромиться при людях, що живуть в нашому під’їзді, ходити до нас додому під ручку зі своїм kоханцем.

Я спершу не міг у це повірити. Просто не вірив, що Мар’яна така безсовісна і може мене зра дити.

— Брате, невже ти думаєш, що мені нема чого робити, крім того, щоб обмовляти твою дружину? — запитав він.

— Просто за тебе прикро. Ти там ореш, відсилаєш їй гроші, а вона…

— А тато як? — Твого батька вони відправили в будинок преста рілих, щоб він їм не заважав. Я поїхав за ним, а там сказали, що можуть забрати тільки найрідніші.

— Що за маячня?

— Я тебе, брат, попередив. Ти сам вирішуй, що будеш робити! Я приїхав раніше. Дійшов до під’їзду, підняв очі наверх. У квартирі, в якій мене давно не було, горіло світло. Мар’яна вдома.

Цікаво, чи одна? Відчинив двері своїми ключами. Зайшов в квартиру і застиг. Дійсно, Ігор не збрехав. Мар’яна сиділа на кухні, напівrола, і цілу валася з іншим чоловіком, сидячи на його колінах.

Побачивши мене, вона підстрибнула, прикриваючись руками. — Саша, що ти тут робиш? — Я повернуся завтра. І щоб тебе тут не було… Я взяв свою валізу і пішов. Вирішив їхати до батька… А далі-поживемо-побачимо.

КІНЕЦЬ.