Петро разом зі своєю дружиною та донькою вирушив у заміський будиночок, бажаючи відпочити на природі, де вони давно не були. Зважаючи на те, що в нього зараз відпустка, вони вирішили не їхати на курорт, а провести час у своєму затишному маєтку.

Їм там дуже комфортно: будинок великий, комфортабельний та просторий, вдало вписується в навколишню красу, а їх подвір’я завжди доглянуте. Петро найняв одного чоловіка, який про все дбає. Неподалік від них невеличкий ліс та озеро з піщаним берегом, у якому можна купатись і ловити рибу.

Петро планує піти на ранкову риболовлю та зварити рибну юшку на багатті. Це пробуджує у ньому світлі спогади з дитинства, коли він з батьком ходив рибалити та готував їжу на відкритому вогні.

Петро хоче аби його сім’я відчула ту саму атмосферу, але вирішив не будити дружину, а підготувати все завчасно, щоб потішити рідних власноруч приготовленим сніданком. Їхній донечці вже виповнилось п’ять років, вона ще маленька, але досить кмітлива та любить досліджувати все навколо.

Вдала риболовля – Петро спіймав великого коропа, якого ледве витяг із води. З нетерпінням він поспішив додому, щоб здійснити свою мрію – приготувати на багатті смачну рибну юшку.

Підійшовши до подвір’я, побачив, що Улянка грається з ляльками.

– Доню, а де мама?,– поцікавився Петро.

– Спить з Михайлом.

– З яким ще Михайлом?,– здивувався чоловік.

– З величезним,– відповіла донечка.

Петро забіг до оселі. Як це все розуміти?

Хто такий Михайло?

Він швидко ввійшов у кімнату, де вони з дружиною ночували. Марина спокійно спала, обіймаючи великого м’якого ведмедя. У чоловіка наче гора з плечей зійшла. Він же сам назвав ту велетенську іграшку Михайлом, але вже забув. Розповівши дружині про цю ситуацію, вони разом ще довго сміялися.

КІНЕЦЬ.