Я вдало вийшла заміж і дуже щаслива була від того, адже завжди вважала, що мені пощастило з таким чоловіком.

Ми завжди могли порозумітися, Михайло дуже підтримує мене, розуміє в усьому, я за ним, як за кам’яною стіною завжди була.

Чоловік гарно забезпечує сім’ю і я ніколи ні в чому не мала потреби, особливо.

Мій чоловік, звісно, непогано заробляє, у нього хороша робота.

Михайла там цінують і поважають, він дуже старанний і відповідальний працівник.

Я сама, правду кажучи, з досить бідної родини.

Коли я закінчила школу, то відразу пішла працювати і вищу освіту отримувала заочно.

Працювала я прибиральницею в магазині і позмінно продавцем в супермаркеті.

Я розуміла, що якщо не вийде себе забезпечувати в місті, то мені доведеться повертатися жити в село, а у мене там перспектив немає, мене нічого не чекає там.

Тому я старалася дуже, щоб мати краще майбутнє і добре заробляти для цього.

Потім вийшла заміж, з чоловіком пощастило, він хороша людина, добре заробляє, має свою квартиру в місті.

Нещодавно я вийшла з декрету та відразу стала просити свого чоловіка, щоб влаштував мене до себе на роботу, адже я теж хочу добре заробляти, мені не хочеться жити лише на його гроші.

Та Михайло відмовив мені.

Чоловік прямо мені сказав, що там не такі жінки, як я, вони інші.

Михайло став пояснювати, що мені буде важко в тому колективі, що я сама з села і мені буде важко працювати на серйозній фірмі.

В колективі в них конкуренція, жінки там гарно одягаються, доглядають за собою.

Мені після того стало прикро, виходить, скоріш за все, чоловік просто соромиться мене, адже я з села і не маю вишуканих манер і таких смаків, як ті пані, які постійно ходять по салонах і різних бутіках.

А я вірю, що всьому з часом зможу навчитися, а сказала Михайлові, якщо він не влаштує мене до себе на роботу, то я з дитиною поїду жити до мами.

Чи правильно я вчинила?

Та чи правий чоловік, що соромиться своєї дружини?

КІНЕЦЬ.