Одного разу рідна сестра мого чоловіка надумала купити собі автомобіль.

Як не дивно, але вона відразу набрала свого брата Романа.

Зовиця стала просити мого чоловіка, щоб він позичив їй гроші, адже половину суми на авто їй не вистачало, якась сума відкладена у неї була.

Я, щиро кажучи, була проти того, щоб позичати такі великі гроші сестрі чоловіка, адже вона була розлучена, сама виховувала дитину.

Зрозуміло, що Ірині віддати нам ті 3 тисячі доларів буде не так вже й просто.

Але мій чоловік шкодував свою рідну сестру, адже розумів, що їй одній важко без чоловіка впоратися з усім.

Роман заробляв набагато більше за мене, тому вирішив не радитися зі мною, а просто дав гроші сестрі без моєї на те згоди.

Ірина, правду кажучи, написала розписку на простому аркуші паперу.

Спочатку гроші нам віддавла частинами, а потім, як я і передбачала, сказала, що в неї грошей немає і платити нам вона більше немає змоги.

Чоловік пояснював Ірині, що якщо немає гроші, нехай машину продасть тоді свою, а гроші нам поверне, які позичала та й все буде на тому.

Ірина сказала, що продавати нічого не буде, а якби у неї був хороший брат, то допоміг би сестрі просто так у такі важкі часи, адже знає прекрасно, що вона сама виховує дитину.

Мій чоловік тоді зовиці моїй пояснив, що одна справа допомагати, якщо є змога, а інша ось так використовувати рідну людину, як зробила його сестра Ірина.

Загалом чоловік перестав спілкуватися зі своєю сестрою, і з мамою також, адже зовиця жила в неї.

Свекруха хвилювалася, просила дітей, щоб вони помирилися і не мали ніяких непорозумінь між собою, але Роман образився серйозно за такий вчинок своєї сестри.

А через деякий час на картку чоловіка стали щомісяця приходити якісь гроші, ми вже зраділи, що сестра взялася за розум і повертала нам борг.

Гроші трішки поверталися, але на тому все, Роман не спілкувався з сестрою, як раніше.

А потім не стало свекрухи, вона свою квартиру залишила синові і доньці в рівних частинах.

Чоловік навіть не думав претендувати на мамине житло, завжди ми думали завжди, що квартира залишиться Ірині, адже вона сама без чоловіка виховує дитину, жила завжди з мамою, а у нас своє житло є.

Але, коли ми прощалися з мамою, сестра стала говорити усій рідні, що Роман брав гроші з мами вже пів року, не дивлячись на те, що у неї були проблеми.

Ми навіть гадки не мали, що ті гроші надходили від мами чоловіка, думали, що то свій борг платить Ірина сама.

Тепер вся родина косо дивиться на нас, коли ми запевняємо їх, що не знали, що то мамині гроші були, що вона нам їх надсилала лише по своїй ініціативі, ніхто й зовсім вірити нам не хоче.

Прикро, що сестра чоловіка все знала, що мама гроші за неї віддає, але мовчала, її це цілком влаштовувало тоді.

Але тепер Роман сказав, що не буде відмовлятися від квартири маминої, а буде ділити її з сестрою, як того хотіла мама.

Чоловік більше знати Ірину не хоче.

Краще мати справи з чужими людьми, ніж з такою родичкою.

Звісно, що родина стала засуджувати його, що мовляв в самотньої мами відбирає житло.

Але хіба тут можна вчинити інакше?

Чому ми зовиці, яка так недобре поставилася до нас, маємо віддавати частину квартири?

КІНЕЦЬ.