Софія довго шукала роботу, ходила співбесідами і ніяк не могла знайти те, що їй потрібно. Але три тижні випробувального терміну минули і тепер вона дизайнерка у великій фірмі з виробництва меблів.

Перші дні надихали її на роботу, і дівчина викладалася на повну. Обідньої перерви до неї прийшов син, він тихенько попросив у матері яблучного соку, але та у відповідь прошепотіла, що зараз у них немає коштів на таке.

Наприкінці місяця обов’язково придбає. Софія шукала роботу дуже довго, а весь цей час потрібно було на щось жити з дитиною, тому заощаджень не залишилося. Вона могла дозволити собі тільки найнеобхідніше. А про сік уже й не йшлося.

Скільки разів дівчина плакала після того, як відмовляла своїй дитині у черговій шоколадці, цукерці. У цей час недалеко від мами та дитини стояла керівниця. Вона випадково почула цю розмову.

Після обідньої перерви покликала до себе в кабінет підлеглу та уточнила адресу проживання, нібито для документів. Увечері Софія поверталася з роботи та була здивована, коли біля під’їзду побачила автомобіль начальниці.

Піднявшись на свій поверх, дівчина побачила під дверима своєї квартири ящик соку та цілий пакет солодощів.

Двері були вже відчинені, а на порозі стояла Наталя Борисівна і про щось мило розмовляла з Тимофієм.

— Добрий вечір! – привіталася Софія.

– Доброго вечора, Софіє, у вас такий чудовий син! Настрій мені підняв. А я тут, власне, тому, що забула виплатити вам гроші за випробувальний термін і дати премію. Ви мене порадували з перших тижнів роботи.

— Звичайно, дякую. А що то за ящики? — Запитала Софія знову.

– А це передноворічний подарунок від нашої фірми – усміхнулася жінка.

– Я навіть не знаю, як Вам дякувати!

Ніколи ще Софія не працювала в такій компанії, де настільки цінують своїх працівників та стурбовані їхніми проблемами.

КІНЕЦЬ.