Батьки мого чоловіка мають дачу, яку вони дуже люблять. Щороку свекруха висаджує там безліч овочів та фруктів, займається грядками. Вона проводить там весь вільний час із ранньої весни до пізньої осені. Щороку у нас свіжа консервація, банками якої заставлено весь льох.

Ми неодноразово приїжджали туди всією родиною та допомагали батькам у господарстві. Останнім часом свекор зі свекрухою практично там мешкали. Будинок цілком пристойний, тож можна було не боятися навіть зимових морозів. Свекруха вже немолода і в останній рік вона почала хворіти. На дачу їздити вони перестали. Це далеко, клопітно, та й сил не вистачає, щоб її доглядати.

Саме тому батьками було прийнято рішення подарувати нам із чоловіком та дітьми цей будинок із ділянкою. Ми із задоволенням прийняли подарунок. Але виявляється, що подарунок був із «каверзою». Батьками чоловіка було побудовано багато різних підсобних приміщень. Деякі з них ми з чоловіком знесли. Облагородили територію (висадили газони та квіти), зробили ідеальний ремонт у будинку.

У нас з’явилася барбекю зона для прийому гостей. Дітям ми встановили басейн. Малята були в захваті від такого відпочинку, та й ми з чоловіком були задоволені. Рано восени до нас навідалася свекруха. Ціль свого візиту вона озвучила так: «приїхала до вас збирати врожай».

Відразу хочу зазначити, що весь цей час мама чоловіка навіть не цікавилася, чи маю грядки на городі, і що я там посадила. Її здоров’я не дозволяло замислюватись про роботу, і вона просто раділа, що нам там добре. Щойно свекруха зайшла на територію, у неї практично почалася істерика. Вона кричала так, що прибігли сусіди. Вона практично плакала над своїми грядками (вірніше, над місцем, де вони раніше були). Потім був великий скандал і вона поїхала.

З того часу вона більше нам не дзвонить. З дітьми вона також не бачиться. Передала через чоловіка, що цього року планує повертатися на дачу та садити грядки. Діти засмучені, оскільки більше не буде басейну та відпочинку. Ми з чоловіком вклали в ремонт та облагородження території багато грошей.

Я не розумію, навіщо потрібний був такий подарунок. Це була лише тимчасова слабкість свекрухи, оскільки у зв’язку з хворобою їй більше не хотілося працювати на землі? Чому не можна було сказати, що дача віддається у тимчасове користування і що там нічого не можна переробити?

Мене звинуватили в тому, що я погана господиня і не дбаю про свою родину. Невже це непорозуміння може бути вагомою причиною для того, щоб не спілкуватися з рідним сином та не цікавитися онуками? Як із цим бути і що робити далі?

КІНЕЦЬ.