Мене звати Наталя, мені шістдесят років і я живу одна. У мене є дочка, але вона уже доросла і живе окремо. Мій чоловік пішов у інший світ чотири роки тому і я дуже сумую за ним.

Два роки тому дочка вийшла заміж. А декілька місяців тому я дізналася, що вона чекає на дитину.

Молоді люди живуть на орендованій квартирі і після того, як Галина вийшла у декретну відпустку їм зовсім не вистачає грошей. А я на пенсії і тому не маю можливості допомогти їм фінансово чи що-небудь купити для онука.

Я довго думала і вирішила, що перепишу свою однокімнатну квартиру на дочку і це буде хорошим подарунком.

Коли мене не стане Галина з чоловіком та дитиною зможе переїхати у мою квартиру.

Я вирішила порадитись з сестрою, а вона категорично проти. Вона переконує мене, що дочка і так знає, що квартира колись дістанеться їй. Тому я не маю віддавати квартиру швидше, ніж це має статись.

Зоряна запропонувала дати мені гроші на подарунок для онука, а я їй віддам коли зможу. Але я вирішила, що мій задум краще.

Наталя моя дочка і я хочу, щоб вона була задоволена, тому я зібрала документи і пішла до нотаріуса.

Нотаріусом була молода жінка, яка уважно мене вислухала і запитала чи я маю інше житло окрім квартири. Я не розуміла чому вона мене це запитує.

Але потім вона мені розповіла одну історію у якій діти вигнали своїх батьків на вулицю. Літні люди не могли нічого зробити, бо за законом будинок належав синові та дочці.

Після розмови з нотаріусом  я вирішила позичити гроші у сестри. Вона дуже здивувалась, що мене змогли переконати.

Я впевнена, що дочка мене ніколи не вигнала з дому, але хочу перестрахуватись. Я боюсь залишитись без даху над головою.

Зараз дочка з сім’єю живе на орендованій квартирі, а мою однокімнатну квартиру вона ще встигне успадкувати.

КІНЕЦЬ.