З приводу того коли ставати батьками виникає багато суперечок. Все більше батьків вважає, що спочатку потрібно створити всі умови для того, щоб дитина мала все необхідне, а вже потім планувати народження дитини.

Ось і я була такої думки до тих пір, поки не стала матір’ю в сорок років. Зараз моїй донечці два роки та мені дуже важко. Почну з того, що моя вагітність вважалася пізньою та спричинила значне ускладнення здоров’я. Я майже увесь час лежала на збереженні. Це суттєво позначилося на моїй кар’єрі.

Те, що я досягла за довгі роки просто пішло коту під хвіст через мою постійну відсутність на роботі та погане самопочуття. На моє місце взяли іншу людину та тепер з декрету я не зможу повернутися на попереднє місце роботи.

Дитина народжувалася на світ за допомогою кесарського розтину, бо лікарі вважали, що сама я не зможу народити.

Слава Богу, дитина здорова, а то ще клопотів мені додалося б.

Зараз мені вже нікому допомогти. Батьків давно вже немає на цьому світі, а батько дитини не хоче нею займатися.

Ми з Олегом давно одружені та він раніше увесь час переконував мене стати матір’ю, а я все займалася кар’єрою. Тепер, коли я наважилась на це, Олег вже не зацікавлений в тому, щоб бути батьком.

Моя думка наступна: дітей потрібно народжувати тоді, коли на це є здоров’я та бажання. А якщо вже займатися кар’єрою, то не потрібно планувати дітей. Потрібно розставляти пріоритети у своєму житті.

КІНЕЦЬ.