Дуже шкода, коли люди просто відмовляються від своїх домашніх тварин, які стали їм більше не потрібні. Отак беруть відповідальність за братів наших менших, люблять їх, доглядають, годують, а потім віддають наче нічого не було. Так сталося і з моєю сусідкою. І все через кого? Через чоловіка? Хіба це причина?

Тітка Клава взяла свого Мурчика ще кошеням. Вона була самотньою дівчиною, їй хотілося про когось піклуватися та згодом у неї все налагодилось. Невдовзі вона вийшла заміж, у неї народилися діти, всі любили Мурчика, гладили його, гралися з ним. А потім жінка залишилася сама. Чоловіка від неї пішов, діти роз’їхалися. Та котик, який все життя провів біля своєї хазяйки чомусь став їй не потрібний.

Тітка Клава вивісила оголошення написане від руки на дверях нашого під’їзду. Всі були шоковані, адже знали, що Мурчик все своє життя прожив з нашою сусідкою, а тут раптом вона вирішила його віддати. Спершу ми думали, що тітка Клава переїжджає та не може взяти кота з собою, але причина була не в цьому. Жінка нікому не говорила істинної причини.

Я вирішила забрати Мурчика до себе. Мені було дуже шкода кота та я не хотіла, щоб він потрапив до поганих господарів, або ще гірше до притулку.

Завчасно записала свого нового улюбленця до ветеринара та коли прийшла забирати кота, то була дуже неприємно здивована: він був весь обшарпаний та худий, шерсть подекуди повилазила та кіт ледь тримався на лапах.

Я нічого не сказала та пішла до ветеринара з Мурчиком. Лікар сказав, що для свого віку та породи він важить занадто мало, крім того, у нього розлад травлення та не вистачає важливих мікроелементів. Призначив вітаміни та спеціальне харчування. Крім того, потрібно було виганяти з кота паразитів як з середини, так і з зовні. Видно було, що за котом давно не доглядали.

У мене було таке враження, що якби я не забрала кота у тітки Клави, він би не вижив. Ніби я не сусідці зробила послугу, а Мурчику.

Я придбала усе необхідне та стала виходжувати котика. Спочатку кіт лише спав та інколи пив воду. Через три дні він уже почав приходити на запах їжі та їв усе з великим апетитом. Пройшло ще декілька тижнів та кіт очуняв, почав бігати по квартирі та став героїв усіх моїх відео. Я не впізнавала колишнього Мурчика, він наче знову став маленьким кошеням та увесь час зі мною грався, відчувалося, що у мене вдома йому добре.

Сусіди дивувалися як я змогла виходити кота, якому пророкували швидкий відхід на той світ. Зараз ми з Мурчиком найкращі друзі.

В житті тітки Клави теж відбулися зміни, вона привела додому чоловіка.

Сорока на хвості принесла, що в нового чоловіка сусідки алергія на котячу шерсть. Через те, що вона не могла довго оселити свого нового чоловіка у себе вдома, вона зривалася на бідній тварині, яка ні в чому не винна, а потім взагалі захотіла позбутися кота. Добре, що вона його віддала, а не прогнала.

Тепер кожен отримав те, що хотів: я маю чотирилапого друга, а тітка Клава – чоловіка.

Хоча якщо вона заради нього готова була віддати домашнього улюбленця, хтозна на що вона ще здатна заради нього та чи довго протримаються ці стосунки. Та що мені до них?

Головне, що Мурчик тепер здоровий та радісний.

КІНЕЦЬ.