Моя старша сестра Галина вийшла заміж невдало.

Її чоловік, Антон, був ще тим лінивцем.

Поки жінка гарцювала на двох роботах та ще й спромогалася навчатися, він сидів перед телевізором та чекав, коли його покличуть до столу.

-І навіщо тобі той лобуряка? – здивовано запитувала я у сестри.

-Кохаю його, тому й терплю – ось так просто пояснювала свою поведінку Галя.

Ми ж люди не чужі, я шкодувала сестру, проте лізти у чужі відносини наміру не мала.

Щиро сподівалася, що Галя сама рано чи пізно відкриє очі та побачить, що пригріла трутня біля себе.

Після народження первістка, сина Павла, жінка дійсно змінилася й багато чого почала розглядати під новим кутом зору. Оскільки з роботи довелося піти в декретну відпустку, а чоловік так і не брався до діла, Галя зрозуміла, що ніякого кохання там немає. Вирішила поговорити з чоловіком відверто. Що він собі думає?

У них дитина мала, гроші потрібні, хліба немає на що купити, а він навіть не починає шукати роботи.

Антон не звиклий до відповідальності не знайшов кращого варіанту, як піти з родини. Сестра подала на аліменти, але досі не отримала жодної виплати.

Робити було нічого, довелося раніше вийти з декрету й знову багато працювати.

Не хотіла Галя аби син чогось потребував. Її Павлик повинен мати все найкраще.

Хлопчик ріс у вседозволеності. Не встиг пальцем тицьнути та якусь іграшку чи річ, як та одразу опинялася в його власності.

Я розуміла, що хлопчик росте без батька, сестра хоче компенсувати відсутність чоловіка у житті сина подарунками, але такий підхід до виховання ні до чого гарного не призведе.

Так і сталося. Коли Павлові виповнилося 12, його мати стала успішною підприємницею.

Саме тоді й зустріла Олега, він був її партнером по бізнесу.

Проте не тільки робочі моменти пов’язували Олега та Галю, чоловік проявляв інтерес до самотньої жінки. Сестра аж розквітла, стала краще одягатися, змінила зачіску й вся світилася від щастя.

Коли Олег запропонував жити разом, Галя не вагалася, одразу погодилася. Вона вже так давно не відчувала себе бажаною та коханою. Та не встиг кавалер зайти до будинку, як Павло, зустрів потенційного вітчима нецензурною лайкою. Як не намагалася Галя заспокоїти хлопця, він поводив себе ще гірше.

Хоч Олег  хотів пов’язати своє життя з Галиною, проте виявився не готовий виховувати проблемного підлітка.

Сестра знову залишилася самотньою.

Павло залишився задоволений своїм вчинком. Коли Галя розповідала мені про те, що трапилося, я страшенно розізлилася на племінника. Запитала у сестри, як вона покарала малого засранця, хоч і знала відповідь наперед. За той жахливий вчинок Павло отримав черговий подарунок.

Був би він моїм сином, то тиждень не міг би сісти на стілець.

Розпестила його сестра та й годі.

Роки минали, Галя не молодшала. Якщо раніше ще хтось звертав увагу на сестру, то тепер чоловіки просто проходили повз. Павло все частіше зникав на гулянках з друзями, Галя залишалася самотня у великому будинку.

Коли син заявив, що хоче жити окремо, мати купила йому квартиру.

Через пів року племіннику залагодилося мати нове авто. Галя тут як тут «На тобі, голубчику, авто із салону».

Якось я сиділа у сестри в гостях й черговий раз намагалася наставити її на шлях істинний.

-Ну навіщо Галинко, ти досі няньчишся з ним.

Не мала ж дитина, хай сам починає думати про майбутнє.

Ти ж не вічна, а як тебе не стане, він без тебе й дня не проживе.

Нашу розмову перервав сам Павло.

Він приїхав до матері, але не для того, щоб провідати, привіз черговий список своїх забаганок.

Зайшов у дім, не привітався, кинув папірець на стіл та заявив, що через два дні приїде по гроші.

Галя мовчала, а я терпіти більше не могла:

-І тобі доброго дня, Павле! Якщо ти не знаєш, то вітатися з мамою потрібно, запитувати про її здоров’я, самопочуття, а вже тоді щось просити. Чуєш мене добре? Просити, а не вимагати. Ти як думаєш, вона гроші на станковій машині друкує чи їй манна з неба падає. Ти коли востаннє сам хоч копійку заробив.

Ще раз побачу, що ти до своєї матері так ставишся, не подивлюся, що ти вже більший за мене виріс, як схоплю якого дрина, то за всі роки тебе виховаю.

Павло одразу вилетів із будинку, а Галя кинулася мене обіймати.

Давно потрібно було провести виховну роботу племінничку.

КІНЕЦЬ.