Моя свекруха все життя дуже добре ставилася до мене особисто.

Тому я дуже добре розуміла і була готовою до того, що доглядатиму за нею на старості років.

Свекруха постійно в усьому мені допомагала, завжди давала пораду у найскладніші часи, гляділа мою донечку, адже я вийшла на роботу, коли моїй Оленці було всього півтора рочки.

Хоча таке рідко буває між чужими людьми, але мама чоловіка була для мене справжньою опорою і допомогою завжди.

Я ніколи не забуду той день, коли мені потрібно було піти до стоматолога, а в кишені зайвої копійки не було.

Свекруха в той день якраз прийшла до мене сидіти з дитиною і побачила, що мені недобре.

Вона добре знала, що в нас тоді не було грошей.

Свекруха сказала, що щось забула вдома і, без пояснення, пішла, а повернулася з грошима.

Вона поклала їх на стіл і сказала, що це гроші для мене, а вона відмови не приймає і повертати нічого не потрібно, адже для рідної людини їй нічого не шкода, я їй, як донька.

І завжди в усьому було так, вона ставилася до мене, як рідна матір.

А тепер моя свекруха постаріла, їй непросто одній, і ми з чоловіком вирішили, що пора її забрати до себе.

Здавалося б, проблем ніяких не було, адже в нас трикімнатна квартира.

Чоловік перевіз мамині речі, а наступного дня мав і її до нас привести.

Та, несподівано, наша донька сказала, що вона проти того, щоб бабуся жила в нас.

Вона буде жити в прохідній кімнаті і заважатиме всім, в квартирі відчуватиметься, що тут живе старенька людина, адже й запах буде відповідний і донька не зможе запрошувати друзів до себе, їй буде незручно.

Мене це засмутило.

Зараз моїй доньці Олені 20 років, вона вже доросла, мала б добре все розуміти.

Та я сказала доньці, що ми маму все одно заберемо до себе, а якщо їй щось не подобається, вона вже може орендувати собі житло, адже вже самостійна людина.

Олена, звісно, залишилася вдома, адже грошей у неї таких немає, але образилася на мене дуже.

А мені дуже прикро на душі, виходить, якщо я буду старенькою, Олена і від мене зможе так легко відвернутися.

Тоді на кого мені надіятися, якщо у мене лише одна донька?

Прикро усвідомлювати, що виховала доньку таку.

Свою свекруху я забрала до себе, доглядаю її.

Але хто догляне мене на старості років?

КІНЕЦЬ.