Чоловіка Галина дуже любила і всі попередження з його приводу ігнорувала ще з молодості. Особливо сильно проти потенційного зятя виступала її мати.

– Ти подивися на репутацію Володі. – говорила вона дочці, коли вона зібралася заміж. – Може людина він хороший, та тільки щастя з ним не буде, тому що гуляє сильно.

– Це все не правда, і взагалі сільським аби було про що говорити. – виправдовувала Галя обранця, – Вова любить тільки мене і проживемо ми разом довге та щасливе життя.

Мати поплакала, похитала головою, та робити нічого, раз донька вже все сама вирішила і до весілля активно готувалася. Довелося миритися і сподіватися на зміну характеру зятя після весілля. Перші два роки молодята правда жили непогано, а потім народилася Настя і молода мати поринула у турботу про дитину. На чоловіка часу залишалося небагато, що типового егоїста принципово не влаштовувало.

– Все відділення каже, що у Володі твого роман із бухгалтеркою. – донесла Галині останні новини допитлива сусідка Віра.

– Свічку тримали, чи що? – відмовлялася вона вірити.

– Так вони і не ховаються особливо, постійно він стирчить у неї на роботі замість свого гаража, а тобі небилиці розповідає про постійну зайнятість.

Було Галі важко чути таке і вірити не хотілося, а потім ще кілька людей вирішили очі розплющити. Вона не знала, що робити і сама вирушила до контори для бесіди з потенційною суперницею.

– Тобі, неодружених чоловіків мало? – сварила вона яскраву білявку, – Знаю я, що навколо чоловіка мого крутишся. Тільки не забувай, що в нього є сім’я, а ти безсовісна негідниця!

На сварку прибігли дивитися всі співробітниці, яким терміново була потрібна нова тема для пліток. Потім була складна розмова з чоловіком, і вперше у житті Галя згадала про правильність попередження матері. Тільки чоловіка вона любила, виправдовувала його і не збиралася руйнувати сім’ю через невелику інтрижку.

– Може там і не було нічого, а себе накрутила, та пліткаркам повірила. – казала вона потім найкращій подрузі, – За руку ж я їх не взяла, а домисли не важливі.

– Ти наївна чи прикидаєшся? – дивувалася Наталка, – Все село знає, що Володя твій жодної спідниці не пропускає, а ти все йому крила чепляєш, та виправдання шукаєш!

Сильно тоді Галина образилася на подругу та спілкуватися з нею перестала, вважаючи заздрісницею. Життя тривало і незабаром усі забули про цю історію, тільки обманута дружина була постійно насторожена. Вона більше уваги та часу приділяла благовірному і не сумнівалася у настанні світлої смуги.

Але потім Володимир знову почав задивлятися набік, завівши інтрижку з їхньою спільною знайомою. Цього разу обійшлося без порадників та підказчиків, просто Галя мимоволі почула розмову благовірного з новою пасією, що спричинило чергову сварку.

– Це не твоя справа, з ким я спілкуюся! – вигукував Володимир. – Це моя подруга.

– Цікаво знати, як саме ви товаришуєте з цією подругою? – вигукувала Галина, чудово знаючи велелюбність не тільки благовірного, а й нової суперниці.

Так тривало протягом наступних десяти років і Галя постійно прощала та виправдовувала чоловіка. Спочатку вона списувала все на маленьких дітей, тому що через чотири роки після Насті у них народився Олексій. Потім на полігамію чоловіків та бажання нових емоцій, тоді як жінкам доводилося займатися домашніми справами, виховувати дітей та реалізовувати себе на роботі.

Володимир щоразу спритно виплутувався з неприємних ситуацій і жодного разу не був спійманий на гарячому. Це якось заспокоювало Галю та створювало ілюзію нормального існування сімейства. А потім стався черговий пікантний момент.

– Нас запросили на день народження до моїх родичів цієї суботи. – сказала Галя благовірному. – Тож дітей закину до твоїх батьків і самі трохи відпочинемо.

Чоловік не став заперечувати, оскільки розважальні моменти повністю входили до його планів. На заході всі між собою добре знайомі, оскільки жили в одному селі. І свято вийшло веселе та задерикувате, тільки Галя напружилася відзначивши, що чоловіка поряд немає і вирушила його шукати на двір.

– Скільки ще ми будемо ховатися від цієї? – Почула вона голос сусідки, яка тільки повернулася з міста після отримання диплома і шукала роботу.

– Ти ж розумієш, у нас двоє дітей та будинок спільний. – Відповів їй Володимир, – Не станемо ж ми жити з твоїми батьками або знімати будинок, у селі всі засміють. І взагалі, нам і так добре разом, до чого ці умовності?

– Це тобі добре, а я хочу офіційно заміж вийти і весілля всім на заздрість покатати. – продовжувала мріяти Віра, – Я в батьків одна, вони нічого не пошкодують, тож дружину свою залиш і давай щастя будувати.

– Так, а хто вам більше заважає: я чи діти? – Вийшла до зрадників з тіні Галина, – Не треба себе обмежувати, живіть довго і щасливо.

Галина розвернулася і пішла. Її заспокоювали решта учасників свята, але розуміння сказаного ними у Галини не було. Потім вона кілька днів плакала, не виходячи з дому і переклала обов’язки нагляду за дітьми на батьків.

– Речі прийшов свої зібрати. – Сказав Володя через тиждень, – Сподіваюся обійдеться без сварок і даси мені просто піти.

– Йди… – відповіла вона безликим голосом. – Живіть зі своєю молодою, а нас не чіпайте!

– Ти ж не маєш рації у цій ситуації, а на мене відповідальність перекласти хочеш. – міркував Володимир, – Ти дістала мене ревнощами, от я й пішов у пошуках свіжого ковтка повітря. Віра набагато молодша за мене і батьки її особливої радості не відчувають від такого вибору дочки, та любов у нас справжня.

– Я тут причому? Крутіть своє кохання і робіть що хочете, а мене в спокої лишіть. Я жінка ще молода і маю право на особисте щастя!

– Хто на тебе подивиться? – з несподіваною образою сказав чоловік. – Ти ж завжди була непоказною! Я тільки зжалості на тобі одружився, бо бігала за мною, і в очі віддано дивилася. А сама виявилася сварливою дружиною, тож не сміш!

Потім він пішов, а Галя залишилася, і їй чомусь не було смішно. З тієї хвилини глибоко в підсвідомості засіла думка щодо необхідності терміново знайти собі іншого чоловіка. Вона розуміла, що любить свого безпутного чоловіка, але виключно з почуття образи потрібно продемонструвати всім і йому в першу чергу власну значимість.

– Ну, ти реально не розумна! – сердилася на неї подруга, – Не руйнуй собі життя безглуздою витівкою! Потім жаліти будеш, та пізно буде! Просто не прощай зрадника і живи заради дітей, а там і справжнє своє щастя зустрінеш!

Не могла змиритись і прийняти таку теорію Галя. Вона почала шукати кандидата на роль можливого обранця і незабаром така знайшлася. Ним виявився водій Микола, який після розлучення вже два роки жив один. Колишня дружина в місто поїхала і сина забрала, а він сумував і якось одразу прив’язався до дітей Галини.

– Мало тобі сорому на все село під час нескінченних розбірок із чоловіком, ще вирішила сюди втягнути Миколу. – вичитувала її строга мати.

– А що, тільки йому можна бути щасливим? А я маю до старості років одна залишатися? – не витримала вона.

– Не треба однією залишатися, тільки нікому і нічого не зло робити теж немає сенсу! Не буде з того щастя нікому і чоловіка пошкодуй, тобі аби довести свою правоту!

Але Галину на той момент хвилювали лише особисті переживання та почуття, тому вона не слухала пораду матері та подруги, а з діловим виглядом прогулювалася селом разом із новим шанувальником. Сусіди здивовано дивилися їм услід, а одного разу в гості заїхав Володимир.

– Усі говорять, що ти заміж зібралася і знайшла собі нового залицяльника. – почав він здалеку. – А якщо я не дозволю дітям з ним спілкуватися?

– Так тебе ніхто й не питає, тож свою думку залиш при собі. – сказала задоволена досягнутим результатом Галина, – Як хочу, так і живу, тебе питати точно не стану!

З боку все здавалося практично ідеальним і сумнівів у серйозності Миколи не було ні в кого. Тільки Галі від того щастя не було, любила вона чоловіка і чекала на його повернення. Нікому не говорила про те, розуміючи засудження та критику на свою адресу, тільки інакше жити не могла і не хотіла.

— Я подумав і вирішив. – сказав Володимир через кілька тижнів після поширення новини про появу суперника. – Погано це, щоб діти росли з чужою людиною. Пограли ми трошки з тобою в пристрасті, давай назад сходитися і взагалі не збирався я з Вірою одружитися. Ти все сама вигадала і сварку влаштувала.

– Ну, не знаю я, нам і так живеться непогано! – парирувала Галя, тріумфуючи від перемоги.

Потім Володя приїжджав ще кілька разів на розмови, а потім притяг валізу з речами і жити вдома залишився. Нічого не став Микола коментувати чи сваритися, пішов убік і знову почав шукати порятунку у роботі. Не вперше йому довелося зіткнутися з жіночою підступністю, але щоразу переживалася зрада важко.

А новоявлені молодята прямо від щастя світилися і раділи чудовому возз’єднанню. Чоловік демонстрував приклад вірності та відданості, дружина зворушливо про нього дбала і вважала себе справжньою переможницею у протистоянні з молодою суперницею. Тільки потім правда відкрилася і радість трохи померкла.

– У кого ти вийшла така! – намагалася відкрити їй очі подруга, – Вся округа знає, що виставила молода коханка Володю твого, оскільки нічого не робив по дому, а розраховував, що навколо нього світ стане крутитися. Так йому не було де жити, а до батьків повертатися не хотілося, ось він і прийшов назад.

Галя не вірила, ображалася втручанню оточуючих у особисте життя. Тільки на довго ідилії не вистачило, і незабаром Казанова завів подругу в селі. Цього разу вибір припав на миловидну Дарину, яка була одна у батьків і вважалася завидною нареченою у заможній родині. Володимир сам ініціював розлучення, не дуже хотів спілкуватися з дітьми і поспішив одружитися з обраницею, поки її родичі не втрутилися і правда щодо пристосуванства назовні не вилізла.

– Що там щодо переможців? – висловлювала їй потім подруга, – Не можу і не хочу далі нісенітниці слухати про любов твою неземну до нього! Сама себе втратила, людину хорошу образила і дітьми зовсім не займаєшся! Не схаменешся, не дзвони мені більше, я не збираюся більше ці нісенітниці слухати і розгрібати!

Потім Галина вчилася жити сама і переключила увагу на дітей та домашній клопіт. Батьки допомагали з вихованням дітлахів, тому коштів та сил вистачало. Часто на Галю накочувала хвиля образи на колишнього чоловіка та себе за витрачений час, сили та можливості на нісенітниці всякі. Стало якось навіть соромно за минулу поведінку та сварки нескінченні заради такого негідника. Заради власного заспокоєння Галя зібралася з духом і вирушила вибачатися у Миколи.

– Все у житті трапляється. – Сказав він, вислухавши її історію, – Це добре, що ти знайшла сили, і можливості зрозуміти помилки. Можливо в майбутньому це допоможе здобути щастя і не повторювати їх заново.

– А якби я запросила тебе в гості на вечерю? – Запитала вона з надією, дивлячись в очі співрозмовника.

– Я не прийду ні на вечерю, ні обід. – Чесно сказав чоловік, – Образи на тебе не тримаю, що хотіла мене використовувати, але і вдруге так вчинити з собою не дозволю.

– Так я вже починаю нове життя і в ньому немає місця колишнім помилкам чи промахам. – Не залишала вона надії.

– Я теж почав нове життя, тому їду звідси і не хочу брати в нього із собою образи, недомовки чи давні сумніви. Нехай у кожного з нас все буде добре, тільки окремо!

Галя розуміла його правоту та розважливість, якої їй самій завжди не вистачало. Вона дала собі слово не піддаватися імпульсам і безглуздим сподіванням на ілюзорне щастя. Заради цього після повернення додому були видалені всі спільні фото з колишнім чоловіком і викинуто речі, що залишилися в будинку. Тепер в житті Галини не було місця ні для чого, що було б пов’язане з Володимиром. І цього разу у стійкості своїх переконань вона жодної хвилини не сумнівалася.

КІНЕЦЬ.