Вранці рано, поки чоловік ще спав, Алла за своїм звичаєм вийшла у двір будинку, щоб посидіти з подругами і попліткувати. Вони мали своєрідну традицію обговорювати своїх дітей.

Першою розмову завела Ірина: -Як же твій Олег поживає?

-Ну, так само, як і раніше.

Все ще не може прийти у себе після відходу Наталії, самі розумієте. Він взагалі хлопець непоганий, просто йому для мотивації потрібна підходяща жінка.

Подруги кивнули, а потім перейшли на обговорення дітей Ірини. Несподівано перед сусіднім під’їздом загальмувала розкішна машина, за кермом була дівчина.

Бабусі потяглися, щоб розглянути її. -Напевно дочка якогось багатія, — припустила Ольга.

-А може чоловік чи kоханець багатий купив.

-Так ні ж! Це ж Марина, колишня дівчина Олега . Мені про неї розповідали. Вона заміжня за звичайним мужиком. Вона сама всього досягла, займає серйозну посаду в банку.

Перед очима Алли з’явилися спогади п’ятирічної давності.

Вона згадувала, як син привів знайомитися скромну дівчину з бідної родини. Але вона не сподобалася матері через соціальне становище.

Вона змусила сина порвати із нею. «Як же я помилилася тоді» — подумала вона.

КІНЕЦЬ.