Валерій поспішав із роботи додому. Він завжди із задоволенням повертався додому до своєї коханої дружини Марії, але сьогоднішній вечір обіцяв стати особливим.

Зранку Марія пообіцяла повідомити йому важливу новину. Валерій навіть здогадувався, яка це буде новина.

Вони з Марією були одружені вже три роки. І все в них було чудово, тільки народження дитини Марія весь час відкладала на “потім”, вона ще не дозріла для материнства.

Валерій не розумів, навіщо відкладати? Він працює, зарплата гідна. Квартирне питання їх також не хвилює. Квартиру він купив ще до знайомства з Маірією.

Справа в тому, що він одружився досить пізно у 38 років. Він був переконаний, що спочатку необхідно підготувати умови для нормального життя і лише потім створювати сім’ю. Отакі у нього були старомодні погляди.

До питання вибору майбутньої дружини він теж підходив відповідально, але це лише до певного часу, тому що, коли вперше побачив Марію, вся його відповідальність миттєво зникла. Марія була красуня! Блондинка з блакитними очима, точеною фігуркою. До того ж, приваблива, товариська та розумна.

Із Марією Валерій познайомився на ювілеї батька. Вона була ведучою цієї урочистості. Марія закінчила інститут культури, і підробляла на проведенні різноманітних урочистостей, які й стали згодом її основним видом діяльності.

З того пам’ятного вечора Валерій та Марія не розлучалися. Марія була на 13 років молодша за чоловіка. Він її обожнював, допомагав у всьому,оберігав. Він не вважав соромним приготувати обід, прибрати в квартирі, купити і привезти продукти з магазину. Все з цим було добре.

Одне не влаштовувало чоловіка, він наполягав, щоб Марія покинула свою роботу, або поміняла її на спокійнішу. Йому не подобалося, що вона часто вечорами і у вихідні дні відсутня: то вона має ювілей, то весілля, то дитяче свято, то корпоратив…

Без роботи його дружина не сиділа. Вона самозабутньо готувалася до своїх заходів, а зароблені гроші, за її твердженням, робили її самостійною та незалежною. Валерій змирився, хай поки працює, дитина з’явиться, сама покине.

Валерій зупинився біля квіткового магазину та купив гарну білу лілію. Він часто купував Марії квіти без жодного приводу, а сьогодні, можливо, дружина повідомить йому, що нарешті вона готова і у них буде дитина.

Ліфт не працював, але Валерій, окрилений надією, легко здолав шість поверхів. У квартирі його здивували дві великі дорожні сумки на порозі.

– До нас приїхали гості? – Запитав він у дружини.

– Ні. Це я їду. Ти присядь і не хвилюйся. Я йду від тебе… У мене вже півроку стосунки з іншим. Я його дуже люблю. Він мене також. Я не хочу і не можу далі тебе обманювати. У мене буде дитина. Його дитина. Пробач, якщо зможеш, – сказала дружина дуже спокійно, тільки трохи змінилася на обличчі.

– Можна він підніметься за речами? Ліфт знову не працює. Я забрала найнеобхідніше. За рештою приїду завтра. Ти будеш на роботі, щоб не пересікатися з тобою. І ще, я думаю, ти мені залишиш мою машину? – Додала Марія.

Валерій мовчав. Зовні він виглядав спокійним. Він налив води у вазу, поставив квітку, а потім пішов у кімнату і ліг на диван. Він чув, як у квартиру зайшов той другий, забрав сумки… Ось вони вийшли. Той інший забрав його дружину.

Що коїлося в його душі? Знав лише він. Його світ, його щастя і надії впали в одну мить. Все навіщо він жив втратило всякий сенс.

Він потім і сам не міг збагнути, звідки з’являлися сили, щоб жити далі? Ходити на роботу, спілкуватись з людьми? Все це він робив за інерцією. Він переживав. Переживав мовчки.

Марія сама подала на розлучення. Розвели їх, на щастя, швидко та без проблем.

– Ти вільна, можеш знову заміж виходити, – сказав Валерій колишній дружині після розлучення.

– Так звичайно! Євген квапить, скоро дитина з’явиться, – відповіла Марія.

– Значить його звуть Євген? – подумав Валерій, але вголос нічого не сказав.

Минув рік.

Валерій заспокоївся. Час таки допомагає. До нього доходили чутки (світ не без добрих знайомих), що Євген не взяв Марію заміж.

Він був вже одружений, до того ж другим шлюбом, на третій шлюб він не наважився, хоч і клятвенно обіцяв Марії оформити з нелюбою дружиною розлучення і одружитися з нею. Євген залишився з дружиною, яка його вибачила, як виявилося, не вперше.

Марії він порадив повернутися до батьків, пообіцявши дружині, що так і не відбулася, матеріальну допомогу в міру сил і можливостей. Можливостей було небагато. Євген платив аліменти першій дружині, і у другому шлюбі треба забезпечувати його трирічну дитину.

Марія народила хлопчика. Якось вона зателефонувала Валерію.

– Я дуже винна перед тобою, але хочу, щоб ти знав, ти і тільки ти був, і досі залишаєшся для мене коханим і найкращим у світі чоловіком! Якщо ти мені пробачиш, ми змогли б розпочати наше життя з чистого аркуша. Так, я тепер із дитиною на руках, але справжні чоловіки одружуються з жінками з дітьми. Мій синок навіть не знатиме, що ти йому нерідний батько. Я думаю, що ти любиш мене, ти добрий! Пробач мені мою швидкоплинну помилку, – говорила Марія з надривом у голосі, роблячи виразні паузи в потрібних місцях.

– Вона завжди була гарною артисткою. Півроку зустрічалася з іншим і грала роль зразкової дружини, а я нічого не помічав, – подумав Валерій.

Вона ще намагалася його переконати у щирості свого пориву, але він зупинив її.

– Марія, ти помиляєшся. Я тебе більше не люблю. Я ніколи не зможу пробачити твою зраду. Я не маю наміру забезпечувати тебе і твою дитину. Вона має тата. Вибач.

Марія ще намагалася дзвонити, але колишній чоловік не відповідав, а потім заблокував номер.

Валерій живе один. Він абсолютно впевнений, що більше ніколи у житті не повірить жодній жінці.

Як живе Марія, він не знає. Знайомих, які намагалися щось повідомити про неї, він одразу зупиняв, і вони замовкли.

Ось така історія.

Розлучення – це завжди важко, і для чоловіків теж…

КІНЕЦЬ.