Олена жила у селі. Її життя нічим не відрізнялося від життя звичайної, радянської жінки. Вона мала п’ятеро дітей, працювала на двох роботах. Все було на ній: готувати, прати, мити посуд, купати дітей. Бідолашна жінка прокидалася о шостій ранку, щоб усе встигнути. Вона не знала, що таке відпочинок.

Але вона все встигала. Діти підростали, грошей іноді не вистачало, і їй доводилося іноді просити в борr у сусідів. Поруч жила літня пара, вони завжди їй доnомагали. -Лєночко, ти знаєш, де гроші, йди сама візьми, — говорила баба Люда. Їй було незручно просити у борг, але виходу в неї не було.

Щоб якось їм віддячити, Олена ходила до них і доnомагала по дому. А гроші завжди вчасно повертала. Сусіди були старенькі і одного разу діда не стало. Баба Люда залишилася зовсім одна, її діти та онуки жили в місті і часто не могли приїжджати. Олена частіше почала бігати до баби Люди. Готувала, прала, прибирала, а іноді пили разом чай і говорили до душі.

Минуло кілька років, діти вже виросли, роз’їхалися, самі заробляли і матері доnомагали. Але Олена все одно сусідку не забувала, її доглядала. Скільки разів баба Люда їй пропонувала гроші за доnомогу, але вона відмовлялася. Якось, повертаючись з роботи, Олена як завжди зайшла сусідку відвідати. Баба Люда тихо лежала і не ворушилася. Найбільше на nохороні доnомагала Олена, нарівні з родичами бігала.

Після nохорону син баби Люди підійшов до Олени: -Мама наш стіл вам заповідала, просила, щоби обов’язково взяли, не відмовлялися. У вас багато дітей, він вам стане в нагоді, а мені все одно він не потрібен. Олена не змогла відмовитись і взяла. Забрала стіл до себе.

Минуло кілька місяців. Лігла Лєна спати, раптом чує стукіт. Але стукіт не з вулиці, а стукають удома. Встала Олена, двері перевірила, зачинено, пройшла по кімнатах, а всі сплять. Лягла, як раптом знову стукають.

Декілька разів вставала Олена, все перевіряла, нікого немає, всі сплять. А потім стали стукати і вдень, коли вдома нікого не було. Олена перестала звертати увагу на ці стуки. Якось удень сидить Олена на ганку, а двері навстіж відчинені. І раптом чує стукіт із кухні. Але вже стукали не так тихо, як завжди, а наполегливо і голосно. Олена розсердилася, вбігла на кухню, ніби хтось сидить під столом і стукає.

Вона схопила стіл і перевернула, але там нікого не було. Оглянувши кухню, весь будинок під ліжками, вона навіть дивилася під старою шафою, але нікого не знайшла. Повернулась на кухню до перевернутого столу і тільки-но помітила на дні столу маленьку щілину між дошками, а звідти щось стирчить.

Витягла, а там гроші, загорнуті у газети. Тепер вона зрозуміла, що за стукіт був. Ось чому бабуся дуже хотіла, щоби вона стіл забрала. Баба Люда хотіла подякувати їй за те добро, що вона для неї зробила. Вона голосно подякувала бабі Люді за гроші і поставила стіл, як стояв раніше. З того часу стукіт припинився, а той стіл досі стоїть у її будинку.

КІНЕЦЬ.