Коли моя сестра Оксана дізналася, що її однокласниця у свої вже немолоді 36 років сидить і досі в себе вдома в селі.

Виявилося, що Тетяна не може знайти хорошої роботи в селі і живе й досі лише за мамин рахунок.

Тоді моя сестра пошкодувала її, адже Оксана сама була колись в такій ситуації, а потім поїхала в Київ і в столиці їй стало жити краще, хоча вона людина така, яка буде старатися і робити все, навіть, якщо важко, аби мати краще майбутнє для себе.

Та ще й мама її однокласниці Тетяни – дуже хороша подруга нашої з Оксаною мами.

Якраз вона й пообіцяла знайомій, що Оксана допоможе гарно влаштуватися в столиці її доньці, адже та постійно просила її про це.

Тоді Оксана забрала Тетяну у місто до себе.

І поки однокласниця взялася шукати роботу для себе, жила в моєї сестри, хоча квартира невелика – однокімнатна, але колишні однокласниці домовилися між собою, що це лише тимчасово.

Планували, що коли в Тетяни все складеться, вона знайде кімнату і з’їде на окреме житло.

На перших порах Тетяна була доброю та господарською жінкою у всьому, а коли вже влаштувалася на роботу, то навіть в квартирі перестала прибирати за собою, посуд зовсім рідко мила.

Оксана досить довго мовчала, розуміла, що Тетяна зараз з ранку до вечора знаходиться на роботі, втомлюється дуже від того, адже міське життя зовсім не звичне для простої сільської людини, яка звикла до спокою.

Але згодом навіть Оксані це все вже дуже набридло.

Вона просто якось прямо Тетяні й сказала, чому вона не за собою прибирає, на що Тетяна відповіла:

– А хіба я маю прибирати у чужій квартирі? Тут нічого мого немає, тут мені все чуже, я ж тут тимчасово.

Після того Оксана вирішила, що досить бути такою добрячкою і довго не думаючи сказала.

Якщо її квартира для Тетяни чужа, то нехай свою пошукає.

До кінця місяця Тетяна може поспати на кухні, а далі нехай швиденько збирає свої речі і йде, хоче навіть – нехай в село повертається, бо мити посуд і прибирати щодня після чужої людини вона теж не наймалася.

Подруга десь через тиждень з’їхала від Оксани.

А моя сестра заріклася назавжди рідним і знайомим більше в жодному разі не допомагатиме і мамі накаже, хай таких друзів оминає стороною.

Найгірше, що Тетяна усім в селі розповідає, що Оксана нічим не допомогла їй, тому в неї нічого не вийшло, ще й за квартиру з перших днів гроші просила.

Оксані шкода, що людина, для якої вона робила стільки добра, зовсім не оцінила цього.

А найбільше прикро, що в селі всі вірять Тетяні.

Сестра не знає, що зробити.

Як довести людям правду?

КІНЕЦЬ.