Справа була надвечір. Галина вже закінчила всі свої справи та готувалася до сну. Зазвичай перед тим, як лягти спати, вона любила дивитися телевізор.

Ось вона сіла на диван і ввімкнула свою улюблену програму, коли несподівано зателефонували у двері. Жінка підвелася зі свого місця та пішла відкрити. За дверима виявилася невістка Юлія.

-О, Юля, привіт, а ти чого не попередила, що зайдеш? Жінка пропустила дівчину до квартири.

-Несподівано все склалося, — діловито заявила дівчина.

-Ось воно як, а чаю не хочеш із варенням?

-Не до чаю, я тут у справі.

-У якій? Дівчина дістала з кишені пристрій для вимірювання.

-Треба вашу квартиру виміряти! Дівчина без зайвих пояснень пройшла до вітальні. Галина Петрівна розгубилася.

-Для чого? -Ми тут із Віктором вирішили, що вашу квартиру краще продати.

Нам треба відремонтувати дачу, щоби можна було з дітьми там влітку відпочивати. Декілька довгих хвилин жінка усвідомлювала сказане, а потім, коли до неї дійшло, вона обурилася до глибини душі.

-А моя думка вас не цікавить?

-Ну Ви ж вже стара…

-Мені всього 65! Забирайся з моєї квартири. Вона грубо вигнала зухвалу невістку з квартири.

КІНЕЦЬ.