Таня завжди сильно дратувалася, коли Марта Петрівна, її свекруха, сунула свій ніс в їхні з Сашком справи.

З першого дня їхнього спільного життя, а жили вони вже другий рік разом, мама чоловіка презирливо оцінювала все, що Таня робила по дому. Зауваженнями допікала, наче ненароком, але виходило дуже прикро.

А останнім часом між ними ніби пробігла зла кішка. І все це тостер. Хай йому добре буде! Таня прикупила агрегат і урочисто повідомила, що з завтрашнього дня, снідати вони будуть смачними підсмаженими тостами.

-Нормальні люди на сніданок вівсянку їдять, – зобразивши гримасу презирливості, видала свекруха.

-Марта Петрівна, ви ж знаєте, що ми з Сашком не любимо каші, – сказала стримано Таня.

-Знаю. Але вівсянка корисна, – не вгамовувалася свекруха.

Таня відкрила рот, щоб висловити своє невдоволення, але вирішила не будити вулкан, і сказала:

-Знаю. Але ми не любимо.

Марта Петрівна помовчала з хвилину, обдумуючи:

-В такому разі, Таня, ти могла б встати раніше і приготувати нормальні грінки, а не спати до останнього, а потім гримати тим тостером. Він, напевно, немислимих грошей коштує.

-Він коштує, – дівчина вирішила зменшити суму покупки, знаючи скупість свекрухи, – всього триста гривень.

-Ну як таке має бути, Таня, потрібно вчитися заощаджувати бюджет. Сашко так багато працює, а ти бездумно витрачаєш його гроші.

-Я теж працюю! І, між іншим, заробляю не менше за нього. І тостер купила на свої гроші, – Таня відчувала, що починає закипати і, щоб не наговорити зайвого, пішла в себе в кімнату.

Увечері, коли Таня прийшла з роботи, Сашко був уже вдома і на той час Марта Петрівна його вже добре “опрацювала”. Нашептала, яка погана дружина йому дісталася: неекономна, лінива.

-Що наскаржилась твоя матуся на мене? – заявила Таня, коли чоловік прийшов в кімнату. Вона не збиралася здаватися.

-Ну, кохана, не ображайся на неї, вона хоче, як краще. Ти ж знаєш, що мама мене одна ростила, тому звикла економити.

-Але я ж заробляю! Я не можу собі техніку купити? Вона вічно суне свого носа в наші справи, – Таня скипіла, але зрозумівши, що сказала зайвого, додала м’якіше:

-Сашко, я більше так не можу. Давай підемо на квартиру.

-Не потягнемо, – сказав чоловік і додав: -Люба, не приймай поспішних рішень, давай я поговорю з мамою, вона не буде втручатися в наші справи.

-Будь ласка, – Таня трохи заспокоїлася. – Я не збираюся перед нею звітувати і буду купувати все що захочу.

Марта Петрівна після розмови з сином демонстративно не розмовляла з невісткою. Та й Таня намагалася не потрапляти їй на очі.

Сашку ж доводилося бути між двох вогнів. Він любив маму і Таню теж любив. Довго так тривати не могло.

Апогей настав, коли Таня побачила у подруги посудомийну машину і вмовила чоловіка купити її. Добре, що й привід був – день народження!

Тані виповнювалося двадцять п’ять. Чверть століття, маленький ювілей, тому і подарунок повинен бути відповідний.

Сказано зроблено.

Покупку оформили швидко, Сашко домовився, що ввечері посудомийку привезуть додому.

Зі свекрухою Таня не розмовляла, чоловік затримувався на роботі, тому, коли ввечері кілька вантажників притягли величезний ящик в квартиру, Марта Петрівна аж присіла.

-Що це? – обурено вигукнула вона.

-Це мій подарунок. Посудомийна машина. Мені набридло мити тарілки. Тепер за мене це буде робити цей агрегат, – сказала Таня і задоволено додала:

-Мені Сашко подарував!

Марта Петрівна аж затіпалася:

-Білоручка! Тобі, що пару тарілок помити складно. Я все життя мила і нічого! А вона перепрацювала, – свекруха не соромилася навіть чужих людей і безперервним потоком виливала своє невдоволення.

Потім взяла телефон і, закрившись в кімнаті, почала дзвонити Сашку. Але там у Тані все було схоплено і обговорено.

Після історії з посудомийкою, Таня вирішила йти ва-банк.

-Сашко, я отримала підвищення на роботі і мені піднімуть зарплату, тому ми тепер зможемо знімати квартиру. Мені набридло жити при такому контролі, – Таня відчувала себе переможницею.

-Нехай Марта Петрівна поживе одна, подивимося хто кого.

У суботу Марта Петрівна не показувалася зі своєї кімнати. Валентина тріумфувала, їй нарешті вдалося поставити свекруху на місце.

Але до обіду дівчина раптом відчула докори сумління. Щоб якось заглушити це почуття, Таня зробила прибирання в кімнаті.

Виглянувши у коридор, прислухалася до звуків, що долинали з кімнати свекрухи.

Тиша.

Таня запереживали, раптом зі свекрухою що-небудь трапилося?

Совість підкидала їй різноманітні картини події.

Таня сіла на диван і задумалась. Але ж у неї непогана свекруха. Дбайлива. І якби не Таніна принциповість, сварок можна було б уникнути. І посудомийка не особливо потрібна. А пару тарілок можна і руками помити.

Тільки Таня зібралася йти миритися зі свекрухою, як пролунав обережний стукіт у двері. Вона здивовано відчинила двері…

-Танечко, я чай заварила, хочеш? – запитала стривожена Марта Петрівна.

Тані захотілося обійняти свекруху. Вона посміхнулася і відповіла:

-Хочу. У мене цукерки є.

Будьте добрішими один до одного!